ЗАКОН ПРО МІСТА НОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО ПРО МІСТА ПРОВІНЦІЇ САСКАЧЕВАН

ІСТОРИЧНИЙ ОГЛЯД

  • Основа сьогоднішньої системи муніципального управління та муніципального законодавства Саскачевану була закладена майже сто років тому, в результаті історичного заселення та процесу розвитку Саскачеванського муніципального законодавства, перший нормативний акт якого вступив в дію у 1908 році.
  • До прийняття Закону про міста Закон про муніципалітет служив нормативною базою для міст, сіл та курортних зон провінції. Він був прийнятий у 1970 році, ввібравши в себе положення окремих законів про великі міста, містечка та села. Закони про міські зони, сільську місцевість та північні райони дуже конкретні, вони детально визначають, які повноваження та процедури застосовуються в яких муніципалітетах для надання послуг мешканцям.
  • Протягом останніх років, саскачеванські міста добиваються більшої автономії та ширших повноважень, що відповідає загальноканадським та міжнародним тенденціям розширення повноважень місцевого самоврядування. У 1999 році мери міст запропонували уряду проект надання містам більшої гнучкості у щоденній роботі. У 2000 році міста започаткували незалежний процес підготовки пропозицій для нового законодавства.
  • Спеціалісти Міністерства міжурядових зв»язків та справ аборигенних націй та Міністерства юстиції постійно зустрічалися з представниками міської влади у 2001 році, з метою розгляду поданих пропозицій. В результаті було забезпечене краще розуміння урядом, які зміни пропонуються та для чого. У ході зустрічей, були визначені ключові провінційні та громадські інтереси та питання політики, обговорювались технічні питання та питання формулювання. Міські власті погодились відредагувати та внести зміни у ряд пропозицій. Міністерство надіслало пропозиції міст на розгляд до інших міністерств та організацій, на які матимуть вплив пропоновані зміни, а також організувало зустрічі між представникаи міст та міністерств.
  • Закон про міста був прийнятий Законодавчою Асамблеєю навесні 2002 року, він вступив в дію 1 січня 2003 року. Міста повинні були прийняти відповідні постанови до моменту переходу до роботи за новим Законом. Всі міста, окрім міста Ллойдмінстера, яке працює за окремою Хартією, прийняли постанови про перехід до роботи за новим Законом.

ОГЛЯД ЗАКОНУ

  • Закон про міста ввів нові концепції та принципи, такі як «повноваження (права) фізичної особи» та «сфери юрисдикції», разом з цим він зберіг важливі елементи Закону про міські муніципалітети 1984 року. У новому Законі більше загальних формулювань, які надають більшої гнучкості у певних питаннях, а також говорять про «громадську відповідальність», яка збалансовує посилення автономії та гнучкості роботи міст через вимоги залучати та інформувати громадян про процесу прийняття рішень.
  • Наступні принципи використовувались при підготовці пропозиції міст про нове законодавство та у роботі провінційного уряду, під час підготовки відповідного законопроекту:
    • Заміна законодавства, яке детально визначає та приписує, яким чином повинні використовуватись повноваження, законодавством, яке дає можливість міським радам розробляти заходи, які точно відповідатимуть потребам та бажанням громадськості;
    • Надання радам більшої гнучкості та свободи дії, в межах існуючої юрисдикції, без переведення нових сфер до муніципальної юрисдикції;
    • Наголос на межах, які ставлять ради в умови, за яких першочергове значення має звітність рад перед виборцями, а не підзвітність перед провінційними вищими органами;
    • Забезпечення провінційного та міністерського контролю, шляхом управління сферами, які представляють інтерес для провінційного уряду, шляхом ширших повноважень для втручання, перевірки та розслідування;
    • Використання сучаснішої мови

ОСНОВНІ РИСИ

Принципи Закону

  • Закон про міста містить положення, які визначають його законодавчий зміст, його тлумачення, на основі принципів гнучкості, автономності та підзвітності. Закон повинен тлумачитися на основі цих положень.
  • Закон визнає міста (міські ради) місцевими урядами (органами місцевого самоврядування), і як такі, міста є, відповідним до їх відповідальності та підзвітності, рівнем уряду в межах їх юрисдикції, створеним та уповноваженим провінційним урядом. Проте Закон також чітко зазначає, що міста підпорядковуються провінційним законам та деяким обмеженням, у відповідності з провінційними інтересами. Це положення є дуже важливим для тлумачення нового законодавства.

Визначення цілей

    • Так як і принципи, наведені вище, визначення цілей використовується для орієнтації судів та рад при визначенні повноважень та юрисдикції муніципалітетів. Визначення цілей, по своїй природі, подібне до визначення цілей корпорацій, яке записується в установчих документах. Воно визначає сфери повноважень та юрисдикції міста, як муніципальної корпорації. В загальному, визначення сформульовано так, щоб покрити весь спектр діяльності міста. Діяльність поза межами, які визначаються цілями, може бути визнаною як діяльність, на яку місто не має повноважень.
    • Визначення цілей в Законі про міста є аналогічним до визначення цілей, які є в наявності у муніципальному законодавстві інших провінцій. За цим визначенням цілями міста є наступне:
(a) забезпечення доброго управління;

(b) забезпечення послугами, об»єктами та іншим, що, на думку ради, є необхідним та бажаним для всього чи частини міста;

(c) розвиток та підтримка безпечного та життєздатного та життєсприятливого громадського середовища;

(d) розвивати економічний, соціальний та середовищний добробут (благоустрій);

(e) забезпечення відповідного управління/використання громадського майна.

Повноваження/права фізичної особи

  • » Повноваження фізичної особи є одним з фундаментальних положень Закону про міста, без якого новий Закон втратив би значну частину своєї корисної дії у питаннях міського управління.
  • » Закон про міста дає місту «права, повноваження та привілеї фізичної особи», з метою виконання його повноважень, обов»язків та функцій, в рамках, визначених його цілями, та обмеженнями, зазначеними у законах та постановах.
  • » Цей метод підготовки муніципальних законопроектів, що застосовується в Канаді (вперше застосований в Альберті, а тепер в інших провінціях, напр. Британській Колумбії та Онтаріо), відходить від надання переліку конкретних адміністративних чи корпоративних повноважень. Замість цього, повноваження фізичної особи надають муніципальним урядам повноваження, в основному, аналогічні юридичним повноваженням корпорацій чи осіб щодо ведення їхньої щоденної діяльності, без необхідності наявності в Законі конкретного адміністративного повноваження щодо кожного заходу чи виду діяльності.
  • » Наприклад, придбання нерухомості, заключення угод, прийняття та звільнення з роботи працівників, відкриття рахунків, вкладення грошей в депозит, встановлення пільг для працівників та придбання страхових полісів — все це може робитись в рамках Закону про міста, без необхідності внесення конкретних положень, що нададуть повноваження на ці види діяльності. Такі дії можуть виконуватись в рамках іншого муніципального законодавства Саскачевану, проте вони конкретно повинні бути в ньому зазначені, для того щоб муніципалітет мав право на такі дії.
  • » Важливо зазначити, що ряд повноважень все ще регулюються, не зважаючи на надання містам повноважень фізичної особи, наприклад, такі як позика грошей, делегування певних прав, переведення фонду основного капіталу в операційний капітал, продажу землі за ціною, нижчою ніж її ринкова вартість. Крім цього, за Законом про міста, місто повинно відповідати положенням про обмеження поточної та довгострокової заборгованості, надавати додаткові повідомлення громадянам про позики та надання позик, продаж землі міст та встановлення розміру винагороди (плати) членам ради. Повноваження фізичної особи не анулюють такі обов’язки ради як підготовка бюджету, публікування фінансових звітів, прийом на роботу таких спеціалістів, як менеджер чи ревізор.
  • » Повноваження фізичної особи, в основному, не дають містам додаткових сфер юрисдикції, не розширюють їх законодавчих чи податкових повноважень, оскільки фізичні особи таких прав не мають. Зміни вносяться до повноважень, які стосуються адміністративних та корпоративних питань, ці процеси стають гнучкішими. В основному, місто може зробити будь-який крок, який може зробити особа чи підприємство в рамках цілей їх діяльності, окрім випадків, якщо така дія забороняється, чи обмежується законодавством.

Сфери юрисдикції

    • Сфери юрисдикції є іншим ключовим положенням нового Закону. Ці сфери, які деколи називають «сферами муніципальної юрисдикції» в інших провінціях, відображають поточну муніципальну діяльність та функції, проте, вони формулюються ширше, для того щоб забезпечити раду більшою гнучкістю у вирішенні місцевих питань та нововиникаючих проблем, які можуть не бути в наявності в надто конкретизованому переліку. Наприклад, «підприємство та підприємницька діяльність» включає визначення годин роботи магазинів, а положення про «дикі та домашні тварини» включає питання контролю за небезпечними собаками, без зазначення цих конкретних питань в Законі.
    • Сфери юрисдикції Закону про міста:
(a) мир, порядок та добре управління в місті;

(b) безпека, здоров»я та благополуччя жителів, та захист жителів та майна;

(c) громадяни та акції в та біля громадських місць та місць, відкритих для доступу громадськості;

(d) порушення громадського порядку, питання майна, справ та дій, які негативно впливають на громаду;

(e) транспорт та транспортна система, перевезення осіб та товарів;

(f) використання транспортних засобів та визначення правил поведінки пішоходів;

(g) вулиці, тимчасове та постійне закриття та відкриття;

(h) підприємства та підприємницька діяльність та особи, залучені до підприємницької діяльності;

(i) послуги, що надаються містом та від імені міста;

(j) комунальні послуги;

(k) Дикі та домашні тварини та споріднена діяльність.

  • У рамках вищенаведених видів діяльності, міста мають повноваження видавати свої постанови та розпорядження, вони мають право обмежувати, ліцензувати, забороняти та розрізняти види діяльності, підприємства та проекти. Таким чином у всіх сферах юрисдикції забезпечується стандартний набір повноважень видавати розпорядження.
  • Важливо зазначити, що Закон про міста, а також міські розпорядження та міста взагалі досі підпадають під дію інших провінційних законів, таких як Закот про планування та розвиток (1983 р.) та постанов, які можуть бути прийняті в рамках Закону про міста та інших законів.

Управління фінансами

  • Новий Закон не вносить значних змін до повноважень, які мають міста, у фінансових справах, оскільки недавні зміни муніципального законодавства ліквідували велику кількість обмежень та питань, які вимагали дозволу провінційного уряду, стосовно фінансових справ міста. Закон покладається на вимогу до міст інформувати громадськість, перед тим як приступати до вирішення таких фінансових питань як позика грошей. Ця вимога збалансовує «права фізичної особи», які має місто.
  • Міста далі мають обмеження короткотермінової та довгострокової заборгованості. Короткострокова заборгованість обмежується сумою, вдвічі більшою, ніж передбачувані надходження до бюджету міста за рахунок податків та переказів з федерального та провінційного бюджетів. Обмеження довгострокової заборгованості встановлюється Саскачеванською радою з муніципальних питань. Заборгованість, більша ніж визначається обмеженням, без дозволу Ради, забороняється. Сума обмеження заборгованості та фактичний розмір боргу повинні вказуватись у фінансових звітах, які публікує місто.
  • Закон продовжує забороняти гарантування позик окремих осіб та корпорацій. Гарантування позик некомерційних організацій та залежних корпорацій дозволяється, проте суми таких гарантій включаються при визначенні загального боргу міста для порівняння з сумою, якою обмежується заборгованість. Місто продовжує мати такі самі вимоги до опублікування фінансових звітів, призначення кваліфікованого ревізора та подання фінансових звітів міністру.
  • Що стосується інвестицій, Закон про міста вимагає у міст визначення інвестиційної політики, дозволяє визначення природи політики, при її відповідності положенням існуючого законодавства. Інші муніципальні закони Саскачевану надають перелік конкретних інвестиційних проектів та цінних паперів, які можуть бути включеними до інвестиційної діяльності. Міста повинні виробляти свою політику щодо закупівель, що не вимагається від інших муніципалітетів у Саскачевані. Рада повинна повідомляти громадськість про розробку політики з зазначених питань.

Оподаткування та забезпечення надходжень до бюджету — частина XI

    • Закон про міста не надає містам ніяких нових повноважень в оподаткуванні, окрім існуючого права оподаткування нерухомого майна, а також не дає права збирати ліцензійну плату, яка перевищує витрати міста на управління та адміністрацію, окрім плати, яка стосується тимчасових торгових підприємств, контракторів та підприємств, які розміщені у приватному житлі.
    • Єдиний елемент, що розширює право оподаткування, це право ради приймати розпорядження про «спеціальний податок», з метою отримання цільових надходжень до бюджету від податків на нерухомість від всього чи частини міста, які будуть направлені на конкретні цілі. Попередньо це право стосувалось лише очищення від снігу та підтримки смуг руху на дорогах.
    • Спеціальні податки можуть накладитись на будь-які послуги, які можуть бути виконані, та які, нерухоме майно, яких вони стосуються, може оплатити через рік. Громадськість повинна попереджуватись про те, що розглядається можливість введення розпорядження про спеціальний податок. Розпорядження про спеціальний податок повинне прийматись щороку, надходження за його рахунок повинні використовуватись для визначених цілей, повиннен надаватись звітний матеріал щодо надлишків. Збір та забезпечення сплати спеціальних податків проводиться таким самим чином, як збір податків на нерухомість.

 

Організація та управління радою

    • Положення про права, аналогічні правам фізичної особи, ліквідували необхідність деталізованого переліку положень про найм на роботу, призначення, тимчасове усунення від обов»язків та звільнення персоналу.
    • Крім цього, Закон переглядає та поновлює перелік обов»язків мера, та усуває спільні моменти з обов»язками менеджера міста (наприклад, відслідкування поведінки працівників) та чітко розрізняє адміністративні та політичні функції. Також до нового Закону були додані положення про обов»язки та відповідальність членів ради.
    • Стосовно положень про конфлікт інтересів, зросли вимоги до обов»язкового надання членами ради інформації про їхню власність. Вимагається надавати наступне: ім»я роботодавця члена ради, імена ділових партнерів, перелік компаній, контрольний пакет акцій яких належить члену ради чи членам його сім»ї. Новий Закон дискваліфікує членів ради, які були засуджені за вчинення серйозних кримінальних злочинів, за неподання звіту про фінансування виборів та за порушення правил, які стосуються фінансових інтересів. Закон дає право раді звертатись у суд, з метою дискваліфікації. В минулому такий крок міг бути ініційований лише громадянами.

 

Оцінка нерухомого майна, оподаткування та апеляції

    • Положення про оцінку нерухомого майна, оподаткування та апеляції, записані в Законі про міста, в основному, аналогічні положенням інших муніципальних законів.
    • Закон вводить новий, спрощений процес апеляції щодо всіх житлових приміщень, розрахованих на одну сім»ю, не зважаючи на вартість такого житла, та для інших видів власності, оцінена вартість яких є меншою ніж 250 000 доларів. Цей процес також інкорпорований в інші муніципальні закони Саскачевану. Спрощений процес є варіантом, який є в розпорядженні подавача апеляції; мета такого процесу допомогти особам, які подають апеляцію без допомоги адвокатів та агентів. За спрощеним процесом, апеляції розглядаються одним членом ревізійної ради, а не трьома членами, а також скасовані звичайні вимоги про обмін інформацією між подавачем апеляції та спеціалістом, який проводив оцінку.

 

Участь громадян та заходи, направлені на забезпечення звітності перед громадськістю

    • Одне з основних положень Закону про міста визначає, що міські ради повинні бути першочергово підзвітними перед виборцями, а не перед міністром чи міністерством;
    • Запровадження принципів прав фізичної особи та сфер юрисдикції надає містам більшої гнучкості у вирішенні різноманітних питань, у порівнянні з деталізованими положеннями Закону про міські муніципалітети. Але таке становище може мати негативний вплив на права громадян, які проживають у місті. Тому Закон про міста говорить про ряд нових заходів, які збалансовують розширення повноважень міста та його відповідальність перед громадськістю.

 

Орган адміністративної перевірки

Новий Закон вимагає від всіх міст створення незалежних органів, які розглядатимуть скарги громадян щодо адміністративних рішень, готуватимуть звіти з таких питань та розроблятимуть рекомендації для ради. Розпорядження, яке створює такий орган, повинне визначати склад органу, процедури проведення розслідування та вимоги до звітності. Законодавство визначає, хто не може входити до складу такого органу, що виключається з сфери перевірки, яка виконуватиметься органом, та коли орган може відмовитись розглядати певне питання.

Орган адміністративної перевірки повинен забезпечувати громадян засобами на місцевому рівні для перевірки адміністративних дій, процесів, методів та строків. По характеру цей орган подібний на відділ скарг на державні організації. Важливо зазначити, що цей орган не розглядатиме питання, що стосуються рішень, роозпоряджень та політики, прийнятих радою, не займатиметься питаннями, які уже розглядаються в процесі апеляції чи колективних переговорів. Орган може відмовитись розглядати необгрунтовані чи дрібні скарги, а також може самостійно ініціювати розслідування.

Політика щодо інформування громадськості

Закон про міста базується на вимозі до рад інформувати громадськість до початку процесу вирішення ряду справ, замість законодавчих обмежень та детального визначення, які справи та яким чином справи повинні вирішуватись. Такі справи включають наступне: прийняття спеціального податкового розпорядження, продаж чи здача в довгострокову оренду земельних ділянок за цінами, нижчими ніж їх ринкова вартість, заборона чи обмеження на певні класи підприємств, прийняття інвестиційної та закупівельної політики, встановлення розміру винагороди (плати) для членів ради та комітетів, позика грошей, гарантування позик, переведення фонду основного капіталу в операційний. Тип та форма надання інформації громадськості визначається радою шляхом прийняття політики щодо інформування громадян.

На даний час вимоги до інформування громадськості визначаються в законодавстві для кожної конкретної ситуації, в загальному, існує вимога подання інформації через газету мінімум протягом двох тижнів. Аналогічна вимога існує в інших провінціях. Політика про інформування громадськості має намір надати радам більшої гнучкості у виборі відповідніших та дешевших методів надання інформації громадянам, у порівнянні з інформуванням через газету, що, в загальному, сьогодні є мінімальною вимогою. Політика також забезпечує стандартизацію вимог, які можуть очікувати громадяни, в рамках міста.

Інші заходи звітності перед громадянами

Щорічні вимоги до міст: опублікування даних про розмір фактичного боргу та суми, якою обмежується заборгованість, та фінансових звітів (не вимагається від інших муніципалітетів).

Правила, які зазначають, коли рада чи комітети ради можуть зустрічатись за закритими дверима, пов»язані зі справами, які вважаються конфіденційними, за визначенням законодавства про свободу інформації та законодавства про захист та приватність. Ці правила забезпечують постійність у таких питаннях. Раніше лише комітет ради міг засідати за закритими дверима, якщо більшість членів вирішила, що таке засідання служитиме громадським інтересам.

Інші заходи, які забезпечують участь громадян, були перенесені з муніципальних законів до Закону про міста, включають наступне: положення про подання громадянами петицій про проведення громадських зустрічей та голосувань; положення, які дозволяють радам проводити громадські голосування.

Повноваження Міністра

    • Новий закон дає Міністру повноваження втручатись у муніципальні справи самостійно, на прохання ради чи в результаті отримання відповідної петиції від громадян. Це положення аналогічне тим, які є в наявності в інших муніципальних законах провінції.
    • Повноваження Міністра включають призначення фінансової ревізії чи розслідування, розслідування нефінансових справ, звільнення члена ради та менеджера міста. Інші муніципальні закони, не містять останніх двох положень та не включають положень про проведення перевірки поведінки окремих членів ради та службовців чи звільнення посадових осіб. Крім цього Міністр може без формального розслідування попрохати про надання інформації.

 

Положення про перехід до роботи за новим Законом

  • На відміну від інших Законів, Закон про міста, не розповсюджується автоматично на всі міста у провінції після його вступу в дію. Ради повинні формально винести рішення про перехід під дію Закону, шляхом прийняття відповідного розпорядження. Це положення дає можливість радам свідомо прийняти рішення про перехід під дію нового Закону, та прийняти відповідальність, яку накладає на раду таке рішення. Немає положення про повернення містом до роботи за Законом про міські муніципалітети.
  • Важливо зазначити, що як тільки місто переходить під юрисдикцію Закону, політика про інформування громадян повинна бути прийнята протягом 30 тижнів. Це положення забезпечує виконання відповідних процедур інформування громадян радами та адміністрацією. Крім цього, решта необхідних розпряджень та питань політики, наприклад, стосовно інвестицій, закупівлі, органу адміністративної перевірки, повинні бути введені не пізніше, ніж через рік після переходу міста під юрисдикцію Закону.