Модуль 6 «Законодавче забезпечення участі громадян у прийнятті рішень органами влади»

Міністерство міжурядових зв’язків та у справах аборигенних націй Саскачевану

Відділ муніципальних зв’язків, підвідділ розробки політики

червень 2003

 

Громадська залученість у муніципальному законодавстві Саскачевану

Вступ

Муніципальне законодавство Саскачевану містить ряд вимог до муніципалітетів, які стосуються підзвітності муніципалітетів перед громадськістю та залучення громадян до процесів прийняття рішення, а також заходів, які дозволяють муніципалітетам залучати громадян до процесів.

Крім цього, Саскачевань, у деякій мірі, знаходиться попереду інших канадських провінцій у питаннях «прямої демократії» на муніципальному рівні, шляхом надання громадянам засобів, які дозволяють ініціювати дії, що вимагатимуть від муніципалітету залучати до процесу громадян, до моменту прийняття рішення чи вживання заходів.

У цьому документі надається огляд механізмів громадської залученості у муніципальному законодавстві Саскачевану.

Історія

    • За Канадською Конституцією, провінційним урядам було надано одноособове право та відповідальність керувати одиницями місцевого уряду (муніципалітетами). Таким чином, муніципалітети мають тільки ті права та обов’язки, які їм були делеговані відповідним законодавством, прийнятим провінційним урядом.
    • У Саскачевані було прийнято чотири закони про муніципалітети, кожен з яких стосується іншого типу муніципалітету:
      • Закон про міста — керує 13 містами з населенням від 5,000 дo 250,000 жителів;
      • Закон про населені пункти — керує 145 містами з населенням від 500 дo 5,000, та 335 селами та курортними зонами з населенням менше ніж 500 жителів;
      • Закон про сільські муніципалітети — керує 297 сільськими муніципалітетами, межі яких встановлюються не на основі кількості населення, а на основі території, такі муніципалітети включають населення, яке не проживає в населених пунктах; та
      • Закон про північні муніципалітети — керує 24 населеними пунктами, селами, поселеннями та неорганізованими поселеннями, що знаходяться у північній частині Саскачевану.
    • Хоча вищеназвані закони відмінні один від одного, всі вони містять три принципові типи механізмів громадської залученості:
      1. Обов’язкові вимоги до муніципалітетів, залучати громадськість;
      2. Необов’язкові механізми, які муніципалітет при бажанні може застосовувати; та
      3. Механізми, якими можуть скористатись громадяни, з метою ініціювання дій, які дадуть їм можливість взяти участь у процесі прийняття рішення.

1. Вимоги, обов’язкові до виконання

  • ‘Відкриті’ засідання РадиВсі муніципалітети повинні проводити відкриті для громадськості засідання, за умови, що в ході таких засідань рішення приймаються представниками, обраними громадою. Комітети ради можуть зустрічатись за закритими дверима, якщо більшість членів комітету проголосує за це, проте на таких засіданнях не можуть прийматись підзаконні акти, рішення про позику грошей, укладання контрактів. Звіти та накази, прийняті комітетом не мають чинності, поки не будуть прийняті на відкритому засіданні ради.
  • Повідомлення громадянМуніципалітети зобов’язані надавати громадськості повідомлення (замітка в газеті за 1-2 тижні) до моменту виконання відповідних дій, таких як закриття чи віддання в оренду муніципальної дороги, приєднання території, об» єднання з іншим муніципалітетом, продаж або списання покинутих автомобілів, чи продаж майна, конфіскованого за несплату податків, та до початку громадських робіт. Міста повинні надавати повідомлення по ряд додаткових питань.
  • Громадські слухання про планування розвитокСаскачеванське законодавство про планування розвитку дозволяє муніципалітетам готувати плани розвитку та підзаконні акти про зональність землекористування, як визначено законом, плани майбутнього розвитку інфраструктури та послуг. Такі плани та підзаконні акти дають можливість муніципалітетам контролювати використання земель, які знаходяться у приватній власності, та слідкувати за виконанням існуючих правил щодо що та де може будуватись, яким чином може використовуватись земля, якої висоти та якого виду можуть бути будинки, та вирішувати питання цільового землекористування (під житловою чи індустріальною забудовою, організація тваринницьких ферм).

Оскільки планування розвитку громадських об’єктів потенційно може мати значний вплив на власність та на власників, від муніципалітетів вимагається надавати громадськості відповідні повідомлення, організовувати та проводити громадські слухання перед:

  • Прийняттям чи внесенням змін до підзаконного акту про план розвитку чи до підзаконного акту про зональність;
  • Накладенням чи внесенням змін до існуючої системи зборів;
  • Продажем чи обміном «земель цільового призначення», які є у власності муніципалітету (заповідників, буферних зон, доріг, проходів)

У таких випадках, від муніципалітетів також вимагається повідомляти тих власників, інтереси яких будуть заторкнуті змінами, надавати їм копій планів, та вислуховувати думку всіх осіб чи груп, які бажають висловитись з цього приводу.

Громадські слухання носять форму діалогу з громадянами. Треті особи можуть виконувати роль представників громадян та їх груп. Результати консультацій часто викладаються у формі письмового офіційного звіту, який подається до органу, що прийматиме рішення. Цей документ є доступним для широкої громадськості.

Обoв’язкові громадські слухання з питань планування розвитку є звичайною справою на муніципальному рівні в Канаді, таким чином громадяни знають про те що відбувається, та таким чином їх заохочують до участі у процесах.

  • Доступ громадян до інформаціїМуніципалітети повинні дозволяти громадянам вивчати та отримувати копії підзаконних актів, постанов, фінансових звітів, протоколів засідань ради, звітів, підготованих комітетами та службовцями. Проте, у відповідності з законодавством про свободу інформації та приватності інформації, муніципалітет може відмовити у доступі до певної конфіденційної інформації, такої як торгові секрети, конфіденційна особиста та ділова інформація.

2. Необов’язкові механізми залучення громадян

  • Громадські зустрічіВсі саскачеванські муніципалітети можуть за бажання проводити громадські зустрічі для обговорення муніципальних питань. Якщо рада вирішить проводити громадську зустріч, вона повинна повідомити про це жителів, як мінімум, за 7 днів до зустрічі.

    Громадські зустрічі відрізняються від громадських слухань. Громадські зустрічі включають більш формальні презентації інформації про проект чи питання, після чого громадяни можуть висловити свою стурбованість. Їх проводять виборні особи.

  • Голосування, результати якого необов’язкові до виконання (Плебісцити)Всі саскачеванські муніципалітети можуть за бажанням проводити голосування з будь-якого питання чи справи, які знаходяться в юрисдикції муніципальної ради, результати якого не є обов’язковими до виконання. Сільські муніципалітети можуть проводити такі голосування серед всіх виборців чи серед виборців, які знаходяться на території, якої стосується питання.

    Оскільки результати плебісцитів не є обов’язковими до виконання, вони, в основному, використовуються з метою отримання інформації про думку громади. Проте, плебісцити можуть мати політичні наслідки. У більшості канадських провінцій є законодавство, що дає право муніципалітетам проводити голосування, результати, якого не обов’язкові для виконання. У деяких провінціях, наприклад, в Онтаріо, будь-яке муніципальне голосування є обов’язковим до виконання, якщо кількість голосуючих перевищила 20%. У випадку відповіді «так» , муніципалітет зобов’язаний оперативно зробити все можливе для впровадження пропонованого проекту. Якщо результат голосування негативний, рада не має права впроваджувати проект три роки.

  • Голосування, результати якого обов’язкові до виконання (Референдуми)Всі саскачеванські муніципалітети можуть проводити голосування, результати якого є обов’язковими до виконання, з питань пропонованого підзаконного акту. Ради повинні підчинятись результатам такого голосування. Якщо результат голосування негативний, питання не може підніматись протягом одного року. Сільські муніципалітети можуть проводити голосування серед всіх жителів, чи тільки серед тих, які мають у власності нерухоме майно на території муніципалітету.

    Багато канадських провінцій дозволяють їх муніципалітетам ініціювати голосування, результати яких обов’язкові до виконання, з питань пропонованих підзаконних актів повторно через шість місяців — три роки.

  • Громадські дорадчі комітетиВсі саскачеванські муніципалітети мають право призначати громадські комітети, які надаватимуть дорадчі послуги з питань, які стосуються всього чи частини муніципалітету. Такі комітети можуть розробляти рекомендації з питань політики та послуг та подавати їх до ради. Комітетам можуть передаватись відповідальності з менеджменту та надання послуг в бюджетних та робочих рамках муніципалітету.

    Муніципальне законодавство у багатьох провінціях передбачає створення громадських дорадчих комітетів чи існування громадських представників у комітетах ради, з метою отримання відгуку громадян на постійній основі.

3. Механізми громадської залученості, які ініціюються громадянами

  • Петиції, що стосуються муніципальних підзаконних актів (громадська ініціатива)Закони про міський чи північні муніципалітети дає право громадянами подавати петицію про винесення пропонованого підзаконного акту на громадське голосування. Для того, щоб така петиція була прийнята, вона повинна містити достатню кількість підписів. Для міст, ця цифра складає 10% міського населення.

    Якщо була зібрана достатня кількість підписів під петицією, голосування повинно бути проведено у визначені строки. Якщо за підзаконний акт проголосує більшість тих, що приймає участь в голосуванні, рада повинна прийняти підзаконний акт. Якщо пропозиція відхилена, рада все одно може вирішити прийняти підзаконний акт, але й може його відхилити. Це дає можливість раді виконувати роль лідера в громаді у питаннях, які можуть іти в супереч результатам голосування, наприклад, у питаннях захисту інтересів меншості, або якщо на голосування прийшло дуже мало виборців.

    Саскачевань — одна з небагатьох провінцій, яка дозволяє громадськості подавати петиції про голосування будь-якого підзаконного акту, який знаходиться у віданні муніципалітету. Інші провінції обмежують такі петиції питаннями муніципального інкорпорування, приєднання та проектів розвитку.

  • Петиції про проведення громадських зборівВсі муніципалітети повинні проводити громадські збори, якщо про це попрохала у петиції достатня кількість громадян, якщо питання яке виноситься на обговорення є питанням «муніципальним». Після отримання петиції, голова ради повинен скликати збори протягом 20-30 днів.
  • Петиції/Делегації щодо інших питаньРадам можуть подаватись громадські петиції щодо будь-якого муніципального питання, така петиція повинна бути зачитана на засіданні ради, та розповсюджена серед її членів. Більшість рад мають процедурні підзаконні акти, які визначають яким чином виконується робота з громадськими делегаціями та представництвами. Ради не зобов’язані виконувати пропозиції, висловлені у петиціях та делегаціями, якщо вони не просять про проведення громадського слухання чи не пропонують винести на голосування пропонований підзаконний акт. Петиції часто стосуються скарг.
  • Петиції/протести проти певних дійСаскачеванське муніципальне законодавство дозволяє громадянам подавати петиції-протести проти певних дій, які торкаються їх інтересів, серед таких дій — приєднання, об’єднання, реструктуризація, формування чи впровадження проектів розвитку чи покращення стану району, які потягнуть за собою підвищення податків.

    У деяких випадках, таких як приєднання чи реструктуризація, один лист з запереченням зобов’язує раду скликати громадські збори та вислухати всіх, хто бажає виступити.

    У випадках, таких як проекти розвитку, якщо достатня кількість власників нерухомого майна, яких проекти стосуються, виступатиме проти, рада не може приступати до впровадження таких проектів протягом одного року.

4. Нові механізми громадської залученості у містах

Закон про міста, який був прийнятий 1 січня 20003 року, містить такі концепції, як «області повноважень» та «права фізичної особи», які є новими для муніципального законодавства Саскачевану. Проте вони відповідають загальноканадській тенденції делегування прав та повноважень муніципальному рівню влади. Така законодавча концепція дає містам більшу адміністративну автономію та гнучкість у питаннях їх щоденної роботи, та, в загальному, зменшує кількість обмежень та об’єм участі провінційного уряду у місцевих питаннях.

Закон про міста містить ряд положень про додаткові вимоги до підзвітності, що збалансовує більшу гнучкість та автономність міст, та забезпечує підзвітність міст перед громадянами.

Крім цього, ці положення мають на меті заохочення громадян до участі в процесах управління. Вони включають:

  • додаткові вимоги про повідомлення громадян до початку виконання певних дій чи прийняття підзаконних актів
  • вимоги про створення органу адміністративної перевірки, який розглядатиме скарги громадян
  • щорічна публікація обмежень щодо заборгованості та цифр фактичної заборгованості та
  • обмеження прав проведення закритих засідань ради та комітету

Щодо громадської залученості, найважливішими заходами є вимоги про повідомлення щодо ряду додаткових питань. Міста повинні готувати та приймати свої власні підзаконні акти щодо надання повідомлення, які визначають деталі процесу надання повідомлення, якщо рада розглядає чи пропонує підзаконні акти чи дії, які включають:

  • Постійне закриття вулиці
  • Продає земель, які використовувались як парки
  • Збільшення чи зменшення кількості членів ради
  • Поділу міста на райони (з метою виборів членів ради)
  • Вироблення інвестиційної політики
  • Позики, надання позики чи гарантії
  • Переведення капітальних фондів в поточні чи навпаки
  • Вироблення політики проведення закупок
  • Продаж чи відання в оренду землі, за ціну, яка менша від ринкової
  • Заробітної плати членів ради
  • Проекти розвитку
  • Заборона чи обмеження певних видів підприємницької діяльності
  • Накладання спеціальних податків на власність у певному районі міста

Громадськість повинна повідомлятись у формі, яка постійно повторюється. Громадяни можуть брати участь на всіх етапах прийняття рішення, приходячи на засідання ради, подаючи петиції до ради чи комітетів.