Модуль 6 «Законодавче забезпечення участі громадян у прийнятті рішень органами влади»

ЗАКОНОДАВСТВО САСКАЧЕВАНУ

ПРО ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ ГРОМАДСЬКИХ ОБ’ЄКТІВ

Вступ

    • Планування розвитку громадських об»єктів — це ряд процесів, які застосовуються сільськими та міськими муніципалітетами, з метою розвитку об»єктів (будинків та землі), які знаходяться на їхній території, та з метою планування системи забезпечення населення транспортом, комунальними, медичними, соціальними послугами, забезпечення освіти та відпочинку громадян. Ці процеси інтегрують громадські та приватні інтереси та, в ідеалі, покращують благоустрій громади.
    • В Саскачевані основна відповідальність за планування розвитку громадських об»єктів лежить на муніципальних органах влади. Провінційний уряд забезпечує муніципалітети механізмами планування та відповідними послугами, та проводить розгляд всіх муніципальних планів, з метою захисту інтересів та політики провінції у питаннях землекористування.
    • В провінції Саскачеван планування розвитку громадських об»єктів відбувається відповідно з положеннями Закону про планування та розвиток 1983 року. Цей Закон надає муніципалітетам та групам муніципалітетів додаткові повноваження для процесу планування, який окреслюється законодавством, наприклад, у питаннях цілей, мети, політики щодо розвитку земельних угідь та будівель, обслуговуючої інфраструктури, загальних рамок, яких повинні дотримуватись жителі та будівельники при впровадженні відповідних проектів.
    • Без планування, муніципалітет має дуже мало контролю над розвитком земельних ділянок та над будівництвом, чи потребами в обслуговуючій інфраструктурі, поділом землі на ділянки, архітектурою будинків. Муніципалітет у такому випадку не може вживати заходів, направлених на цільове використання земельних угідь (наприклад, житлові масиви, промислові райони, ділянки, зайняті під об»єктами тваринництва).

 

Засоби (механізми) планування

Три основні засоби планування.

    1. Загальне планування: короткий виклад цілей та політики ради щодо розвитку муніципалітету. Використовується малими муніципалітетами, які не мають досвіду широкомасштабних пропрозицій та проектів.
    2. План розвитку: План розвитку — активніший та широкомасштабніший, у порівнянні з загальним плануванням. Він використовується муніципалітетами, перед якими стоять складні завдання. План розвитку — всеохоплюча схема розвитку муніципалітету. Він не зобов»язує муніципалітет до виконання плану, проте будь-який проект розвитку повинен відповідати плану. Оскільки план всеохоплюючий, він може включати викладення положень політики щодо комунальних послуг, транспорту, зв»язку, збереження навколишнього середовища та ресурсів, освіти, закладів культури та відпочинку, пожежної служби та поліції. План може визначати час та загальний напрямок майбутнього розвитку, та вказувати, які програми та заходи є необхідними для впровадження плану. Він може включати програму витрат муніципалітету, плани придбання та експропріації землі, якщо це потрібно для виконання плану.
    3. Підзаконні акти про зональність: Підзаконні акти про зональність — основний законодавчий та адміністративний механізм, який забезпечує виконання плану розвитку чи положень документу про загальне планування. Ці акти поділяють муніципалітет на райони, та регулюють розвиток та використання землі та будинків у цих районах. Наприклад, з допомогою підзаконного акту про зональність, рада може:
      • визначати, яким чином може використовуватись земля чи будинки, та визначати, яким чином забороняється їх використовувати;
      • визначати розмір ділянок, розмір частини ділянки, яка може бути відведена під забудову, розміри та кількість поверхів будинку, який буде побудований на такій ділянці
      • регулювати благоустрій, використання рекламних знаків, паркування транспортних засобів, розміщення трейлерів, сараїв, дерев чи обладнання на будь-якій земельній власності
      • вирішувати питання про проекти, які вимагають дозволів чи угод, чи які не відповідають прийнятим зональним актам.

 

Забезпечення виконання

    • Наявність плану розвитку, підзаконних актів про зональність в муніципалітеті дозволяє муніципалітету вимагати від всіх будівельних організацій та від власників нерухомого майна подавати заяви на отримання відповідних потрібних дозволів та оплачувати відповідні збори до початку будівництва чи до початку поділу ділянки на землі на менші, на дороги чи інші громадські об»єкти.
    • Будь-яка особа, яка невиконує положення підзаконних актів щодо планування чи зонування, визнається винною у цьому та карається після винесення вироку штрафом у розмірі до двох тисяч доларів та по 500 доларів за кожен день порушення для фізичних осіб, та по 1000 доларів за кожен день порушення для корпорацій.
    • Крім цього, муніципалітет має право вирішувати проблемні ситуації, що включають невиконання підзаконних актів, шляхом видачі указів, які вимагають припинення ходу робіт чи будівництва, чи повернення нерухомого майна до першопочаткового виду та стану, в якому воно було до початку будівництва.

 

Апеляційна система

    • З метою захисту прав власності фізичної особи та вирішення унікальних ситуаційних проблем, існує апеляційний процес, який забезпечує правильне застосування планів розвитку та підзаконних актів про зональність. Таким чином можуть скасовуватись неправомірні адміністративні рішення чи укази. Процес апеляції також дозволяє послаблювати вимоги постанов у певних унікальних випадках та попереджує невиправдані відтягування, якщо муніципалітет не приймає рішення щодо проекту чи заяви протягом відповідного строку.
    • Апеляційних процес складається з двох рівнів, місцевого рівня та провінційного рівня. Якщо у муніципалітеті є підзаконні акти про зональність, муніципалітет зобов»язаний забезпечити створення Апеляційної ради з питань розвитку, яка складатиме перший рівень апеляційного процесу. На наступному етапі особа чи муніципалітет можуть звертатися з апеляцією щод певного рішення місцевої ради до провінційного апеляційного комітету з планування. У певних випадках особа може звертатись з апеляцією безпосередньо до провінційого апеляційного комітету. Обидва апеляційних органи є квазі-судовими структурами, які можуть розглядати докази, заслуховувати під присягою та приймати рішення, обов»язковими до виконання.

 

Громадська залученість до процесу планування

    • Оскільки планування розвитку громадських об»яктів потенційно може мати значний вплив на власність та на власників, від муніципалітетів вимагається надавати громадськості відповідні повідомлення, організовувати та проводити громадські слухання перед:
      • Прийняттям чи внесенням змін до підзаконного акту про план розвитку чи до підзаконного акту про зональність;
      • Накладенням чи внесенням змін до існуючої системи зборів; та
      • Продажем чи обміном «земель цільового призначення», які є у власності муніципалітету (заповідників, буферних зон, доріг, проходів)
  • У таких випадках, від муніципалітетів також вимагається повідомляти тих власників, інтереси яких будуть заторкнуті змінами, надавати їм копій планів, та вислуховувати думку всіх осіб чи груп, які бажають висловитись з цього приводу. Якщо рада пропонує внестти змін до підзаконного акту про планування чи підзаконного акту про зональність, в результаті проведених слухань, рада повинна повторно пройти через весь процес надання повідомлення, організації та проведення громадських слухань з питань про внесені зміни до проектів.

Повноваження Міністра

    • Законодавство про планування надає Міністру міжурядових зв»язків повноваження вирішувати питання землекористування та забезпечувати координацію процесів планування у провінції. Такі повноваження включають наступне:
    • Встановлювати провінційну політику щодо землекористування;
    • Створювати муніципальні комісії з планування;
    • Схвалювати документи про загальне планування, плани розвитку, підзаконні акти про зональність, які приймають муніципалітети; та
    • Приймати рішення про проведення вивчення будь-якого питання землекористування чи громадського планування