Банки : нормативно-правове забезпечення розвитку кредитних відносин в Україні

  Тексти документів, розроблених у рамках модулів


Модуль 2
«Банки та банківська діяльність. Нормативно-правове забезпечення розвитку кредитних відносин в Україні»

Проект
Закон України «Про внесення зміни до ст.214 ЦК УРСР»

Пропонується така редакція статті 653 (на заміну чинної 214) у новому Цивільному кодексі, Стаття 653 (636) Відповідальність за порушення грошового зобов’язання
1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.
2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також неустойку у розмірі трьох процентів з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Для порівняння із чинною статтею
«Стаття 214. Прострочення виконання боржником грошового зобов’язання
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.»
(Стаття 214 в редакції Закону N 1136-XIV (1136-14) від 08.10.99)
Стосовно ПРОЕКТУ Гусака М.Б. «Про внесення зміни до ст.214 ЦК УРСР».
1. Викласти ст.214 ЦК Української РСР в такій редакції.
Стаття 214. Прострочення боржника по грошовому зобов’язанню
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити кредитору прострочену суму та проценти (пеню) за час прострочення в розмірі семи процентів річних з простроченої суми, якщо законом не встановлений інший розмір процентів.
По грошових зобов’язаннях між юридичними особами, а також фізичними особами -суб’єктами підприємницької діяльності боржник повинен сплатити кредитору прострочену суму та проценти (пеню) з простроченої суми за кожний день прострочення, виходячи з облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачуються проценти, якщо законом не встановлений інший розмір процентів.
Боржник повинен відшкодувати кредиторові збитки в частині, не покритій процентами.
До зобов’язань банків по зарахуванню грошових коштів на рахунки юридичних осіб, а також фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності застосовуються правила частини другої та третьої цієї статті.
До процентів не застосовуються положення ст.72 та ст.205 цього Кодексу.
2. З моменту набрання чинності цим законом втрачає чинність Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».
По перше, встановлення різного правового режиму захисту громадян та громадян підприємців суперечить частині другій статті 24 Конституції України.
По-друге, за цим проектом погіршується становище кредитора (в умовах сплеску інфляції грошове зобов»язання знецінюється).
По-трете, кредитор має доводити у СУДІ факт та розмір нанесених збитків невиконанням грошового зобов»язання, в тому числі внаслідок інфляції.
В четвертих, на практиці виникне плутанина із застосуванням облікової ставки Нацбанку (яка може змінюватися під час виконання зобов»язань)
В п’ятих, застосування облікової ставки до зобов»язань у валюті є неможливим.

Володимир Мілованов
Заступник начальника
Головного юридичного управління
Верховної Ради України