Закон України Про неприбуткові організації

 

  Тексти документів, розроблених у рамках модулів


Модуль 1
«Законодавче забезпечення розвитку національної культури та ЗМІ»

Проект
Вноситься народними депутатами
України — членами Комітету з питань
культури і духовності

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про неприбуткові організації

Цей закон визначає правовий статус, порядок утворення, діяльності, реорганізації та ліквідації неприбуткових організацій, права та обов’язки засновників, членів, учасників таких організацій, порядок формування органів управління цих організацій, набуття та використання ними коштів та іншого майна, а також засади їх відносин та форми підтримки органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

РОЗДІЛ І.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Неприбуткова організація
Неприбуткова організація — це юридична особа, що утворюється без мети отримання прибутку для забезпечення діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, сприяння виконанню функцій держави або місцевого самоврядування, розвитку громадянського суспільства та реалізації прав і свобод громадян.
Стаття 2. Види неприбуткових організацій
В Україні можуть утворюватися відповідно до цього Закону і діяти неприбуткові організації публічного права та неприбуткові організації приватного права (суспільнокорисні та приватнокорисні).

Неприбуткова організація може належати лише до одного з цих видів.

Особливості діяльності окремих видів неприбуткових організацій визначаються законом.

Стаття 3. Неприбуткові організації публічного права
Неприбуткові організації публічного права — державні та комунальні організації, що створені розпорядчим способом органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування відповідно на державній чи комунальній власності (власності Автономної Республіки Крим), утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів і діяльність яких спрямована на забезпечення виконання функцій держави чи органів місцевого самоврядування.

Майно, в тому числі кошти, державних та комунальних організацій можуть використовуватися лише за напрямками видатків, передбачених затвердженим у встановленому порядку кошторисом організації.

Кошти, одержані державними та комунальними організаціями за здійснення в установленому порядку функцій держави чи місцевого самоврядування, зараховуються відповідно до Державного бюджету України чи до відповідних місцевих бюджетів.

Стаття 4. Суспільнокорисні організації
Суспільнокорисні організації — неприбуткові організації приватного права, що засновані на приватній власності чи іншій формі власності і діяльність яких спрямована на забезпечення реалізації прав і свобод громадян, розвитку громадянського суспільства, сприяння виконанню функцій держави та органів місцевого самоврядування.

До суспільнокорисних організацій належать політичні партії, громадські організації, релігійні та благодійні організації тощо. До таких організацій можуть належати приватні заклади у сфері культури, мистецтва, науки, освіти, охорони здоров’я, навколишнього середовища, надання соціальних послуг та підтримки соціально вразливих груп населення, торгово-промислові палати, фондові та товарні біржі, інші організації, утворені юридичними та фізичними особами, діяльність яких носить суспільнокорисний характер і які відповідають вимогам цього Закону.

Майно, в тому числі кошти, суспільнокорисних організацій не може розподілятись прямо чи опосередковано між її засновниками, членами, учасниками, посадовими і пов’язаними з ними особами за винятком оплати їх праці.

Стаття 5. Приватнокорисні організації
Приватнокорисні організації — неприбуткові організації приватного права, що засновані на приватній власності і діяльність яких спрямована на забезпечення законних економічних інтересів членів (учасників) організації.

До приватнокорисних організацій належать пенсійні фонди, кредитні спілки, споживчі кооперативи, житлово-будівельні кооперативи, товариства співвласників квартир та інші організації, діяльність яких спрямована на забезпечення законних економічних інтересів членів (учасників) організації.

Майно приватнокорисних організацій, в тому числі передане їм засновниками, не може розподілятись прямо чи опосередковано між її засновниками, членами (учасниками), посадовими і пов’язаними з ними особами, за винятком оплати їх праці.

Повернення майна (частки, паю) засновникам, членам (учасникам) приватнокорисних організацій може здійснюватися в межах та на умовах, встановлених законом.

Стаття 6. Сфера дії Закону
Дія цього Закону поширюється на всі неприбуткові організації та їх відокремлені підрозділи (філії, представництва, місцеві осередки тощо), що провадять свою діяльність на території України, якщо інше не визначено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Особливості правового регулювання, що пов’язані із створенням, діяльністю, реорганізацією та ліквідацією окремих видів та організаційно-правових форм неприбуткових організацій, визначаються законами України.

РОЗДІЛ II.
ЗАСАДИ УТВОРЕННЯ І ДІЯЛЬНОСТІ, СТАТУС НЕПРИБУТКОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Стаття 7. Засади утворення та діяльності неприбуткових організацій
Неприбуткова організація утворюється та здійснює свою діяльність з метою досягнення цілей її створення.

Неприбуткові організації незалежно від їх організаційно-правових форм рівні перед законом.

Державні, комунальні організації діють на принципах законності та гласності. Вони можуть діяти на принципі самоврядності у встановлених законом випадках.

Суспільнокорисні та приватнокорисні організації діють на принципах законності, гласності, добровільності та самоврядування.

Утворення неприбуткової організації здійснюється шляхом реалізації власних повноважень засновника (засновників) на утворення відповідної юридичної особи.

Утворення неприбуткової організації декількома засновниками здійснюється на основі реалізації їх права на об’єднання чи на основі реалізації права на об’єднання їх майна (майнових прав) або одночасної реалізації цих прав.

Обмеження права на утворення неприбуткової організації або на участь у її діяльності встановлюється законом. Статутом (положенням) неприбуткових організацій окремих організаційно-правових форм участь в їх діяльності може обмежуватися певним колом осіб, якщо це не суперечить законодавству України.

На працівників неприбуткових організацій поширюється законодавство про працю, соціальне забезпечення, соціальне і пенсійне страхування.

Стаття 8. Гласність в діяльності неприбуткових організацій
Неприбуткові організації здійснюють свою діяльність відкрито і гласно.

Розміри та структура доходів неприбуткової організації, а також відомості про розміри і склад майна (майнових прав) неприбуткової організації, про напрямки її витрат, та використання праці на безоплатній основі не можуть бути предметом комерційної таємниці неприбуткової організації.

Виконавчі органи чи посадові особи, які здійснюють повноваження щодо володіння, користування та розпорядження майном (майновими правами) неприбуткової організації, про результати своєї діяльності звітують перед вищим керівним органом організації або іншим, уповноваженим на це колегіальним органом, а за їх відсутності — перед засновником організації в порядку, що визначений законом або статутом (положенням) організації.

Відомості, які пов’язані із діяльністю неприбуткової організації і становлять державну або іншу передбачену законодавством таємницю, не підлягають розголошенню.

Стаття 9. Правоздатність неприбуткових організацій
Правоздатність неприбуткової організації виникає з моменту набрання чинності рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування або їх посадової особи про утворення організації та затвердження її статуту (положення); або державної реєстрації неприбуткової організації, якщо інше не визначено законом.

Неприбуткова організація має цивільну правоздатність, в тому числі право брати участь у цивільно-правових відносинах, набувати майнові і немайнові права в межах, визначених законами України, а також її статутом (положенням) відповідно до встановлених у ньому цілей діяльності неприбуткової організації.

Неприбуткова організація може виступати засновником інших юридичних осіб, утворювати свої структурні підрозділи (філії, представництва, місцеві осередки тощо), якщо інше не встановлено законом або її статутом (положенням), утворювати разом з іншими неприбутковими організаціями об’єднання без створення юридичної особи або вступати до них.

Суспільнокорисна чи приватнокорисна організація може бути учасником господарського товариства, якщо іншими його учасниками є лише інші неприбуткові організації, та набувати внаслідок фінансово-господарської діяльності привілейовані акції, якщо інше не встановлено законом.

Суспільнокорисна чи приватнокорисна організація не може надавати повноваження суб’єкту підприємницької діяльності, якщо його власником (власниками) є лише неприбуткова організація (організації), на утворення інших юридичних осіб чи участь у статутному фонді господарських товариств.

Неприбуткова організація не може надавати повноваження суб’єкту підприємницької діяльності, власником (власниками) якого є лише неприбуткова організація (організації), на спрямування прибутку за іншим призначенням, аніж до такої неприбуткової організації (організацій).

Стаття 10. Цивільна правоздатність органів державної влади та органів місцевого самоврядування
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть бути суб’єктами господарської діяльності. Участь органів державної влади та органів місцевого самоврядування у цивільних відносинах здійснюється в межах, визначених Конституцією України. Порядок участі органів державної влади та органів місцевого самоврядування у цивільних відносинах визначається законом.

Діяльність органу державної влади чи органу місцевого самоврядування забезпечується неприбутковою організацією, найменування якої співпадає з найменуванням відповідного органу влади або утвореною за окремим рішенням.

Якщо у законі чи положенні про орган державної влади, орган місцевого самоврядування визначаються одночасно владні повноваження відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування і обсяг цивільної правоздатності неприбуткової організації, яка забезпечує його діяльність, владні повноваження органу влади та обсяг цивільної правоздатності неприбуткової організації, що забезпечує його діяльність, визначаються окремо. Обсяг владних повноважень органу державної влади, органу місцевого самоврядування визначається відповідно до Конституції України, а обсяг цивільної правоздатності неприбуткової організації визначається в межах, необхідних для забезпечення діяльності відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, якщо інше не встановлено законом.

Рішення про використання бюджетних коштів, розпорядником яких є орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, крім коштів на утримання органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, приймаються від імені цього органу і в межах його владних повноважень. Рішення про використання бюджетних коштів на утримання органу державної влади чи органу місцевого самоврядування приймаються в межах цивільної правоздатності неприбуткової організації, яка забезпечує його діяльність.

В угодах, стороною якої є неприбуткова організація, що забезпечує діяльність органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, має міститися посилання, що угода укладається від імені такої організації в межах встановленого для неї обсягу цивільної правоздатності. Такі організації не можуть уповноважуватися на здійснення представництва чи бути повіреним інших осіб.

Стаття 11. Найменування, символіка та місцезнаходження неприбуткової організації
Неприбуткова організація має своє найменування, яке складається з власної назви організації та зазначення організаційно-правової форми неприбуткової організації.

Найменування неприбуткової організації не може відтворювати найменування раніше утворених неприбуткових організацій, а також не може вводити в оману стосовно мети, видів її діяльності.

Неприбуткова організація може використовувати власну символіку. Символіка неприбуткової організації затверджується в порядку, визначеному її статутом (положенням).

Законами України можуть встановлюватися обмеження стосовно використання у найменуваннях або відтворення у символіках неприбуткових організацій певних зазначень чи символів.

Права і обов’язки неприбуткових організацій, пов’язані з користуванням фірмовим найменуванням, виробничими марками і товарними знаками, визначаються законами України.

Місцезнаходженням неприбуткової організації визнається її юридична адреса, якщо інше не визначено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

РОЗДІЛ III.
ПОРЯДОК УТВОРЕННЯ І РЕЄСТРАЦІЇ НЕПРИБУТКОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Стаття 12. Утворення неприбуткових організацій
Неприбуткові організації утворюються відповідно до цього Закону, якщо законами України не встановлено інший порядок чи інші вимоги для створення окремих організаційно-правових форм неприбуткових організацій.

Державні та комунальні організації утворюються за рішенням засновника, що приймається в порядку, визначеному законом.

Рішення про утворення неприбуткової організації на основі реалізації права засновників на об’єднання або з одночасною реалізацією права на об’єднання їх майна, майнових прав приймається її засновниками на установчих зборах (з’їзді, конференції) шляхом голосування.

Рішення про утворення неприбуткової організації на основі наділення її майном, майновими правами приймається засновником або засновниками шляхом укладення засновницької угоди.

Стаття 13. Засновники неприбуткових організацій
Засновником неприбуткової організації, що забезпечує діяльність органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, є відповідний орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, який наділив неприбуткову організацію цивільною правоздатністю. Засновником іншої державної чи комунальної організації може бути відповідний орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, державні підприємства, установи чи організації відповідно до закону.

Засновниками (засновником) суспільнокорисної організації можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які прийняли рішення про утворення такої організації та/або взяли на себе майнові зобов’язання щодо утворення неприбуткової організації. Орган державної влади чи орган місцевого самоврядування не може бути єдиним засновником суспільнокорисної організації.

Засновниками приватнокорисної організації можуть бути фізичні та юридичні особи, що взяли на себе майнові зобов’язання щодо утворення неприбуткової організації. Приватнокорисна організація не може бути заснована однією особою.

Органи державної влади та місцевого самоврядування, державні та комунальні організації не можуть бути засновниками приватнокорисних неприбуткових організацій, а також окремих видів суспільнокорисних організацій у випадках, визначених законом.

Засновниками неприбуткових організацій не можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші суб’єкти цивільних правовідносин, до владних повноважень яких або до обсягу цивільної правоздатності яких не належить право на заснування неприбуткових організацій.

Неприбуткова організація може бути утворена на підставі заповіту, укладеного у встановленому порядку, в якому викладена воля (рішення) власника майна про заснування на основі його майна такої організації.

Функції засновника, у визначених заповітом межах, здійснює виконавець за заповітом. Якщо виконавець за заповітом не може або не виконав у встановлений заповітом строк всі необхідні дії стосовно утворення неприбуткової організації, рішення про порядок виконання заповіту, а у разі неможливості його виконання — рішення про спрямування майна, що мало бути використано для утворення неприбуткової організації, в доход держави, приймає суд за поданням виконавця за заповітом або реєструючого неприбуткову організацію органу.

Стаття 14. Члени і учасники неприбуткової організації
Членом, учасником неприбуткової організації є особа, яка набула членство або стала учасником у відповідності до статуту неприбуткової організації.

Члени (учасники) неприбуткової організації, що утворена на основі реалізації права засновників на об’єднання або з одночасною реалізацією права засновників на об’єднання майна (майнових прав), є рівними у правах, членство (участь) є індивідуальним і не може бути передано іншій особі, якщо інше не передбачено законом або статутом організації.

Члени (учасники) неприбуткової організації, що утворена на основі об’єднання майна (майнових прав), мають право на участь в управлінні неприбуткової організації відповідно до їх долі (паю) в майні організації, якщо інше не передбачено статутом. Участь у такій неприбутковій організації може бути передана правонаступнику (правонаступникам) відповідно до статуту, якщо інше не визначено законом.

Стаття 15. Установчі документи
Установчими документами державної та комунальної організації є рішення засновника про її заснування, а також статут (положення, в тому числі типове положення), якщо обсяг цивільної правоздатності не визначено законом.

Установчими документами суспільнокорисної та приватнокорисної організації є рішення засновника (засновників) про її заснування та статут.

Для неприбуткової організації, що створюється на основі реалізації права засновників на об’єднання або з одночасною реалізацією права на об’єднання їх майна, майнових прав, рішенням засновників є рішення установчих зборів (з’їзду, конференції) про утворення організації.

Для неприбуткової організації, що створюється на основі реалізації права на об’єднання майна (майнових прав), рішенням засновників є засновницька угода або рішення про затвердження статуту (положення). Засновницькою угодою має визначатися обсяг взаємних прав і зобов’язань засновників щодо створення неприбуткової організації та порядок затвердження ними статуту (положення) організації. Строк дії засновницької угоди визначається засновницькою угодою та припиняється після реєстрації відповідної неприбуткової організації.

Рішення засновника (засновників) про заснування неприбуткової організації має бути у простій письмовій формі, якщо інше не встановлено законом.

Інші вимоги до рішень засновника (засновників) окремих організаційно-правових форм неприбуткових організацій можуть встановлюватися законом.

Статут (положення) неприбуткової організації оформлюється у письмовій формі і повинен містити:

  • найменування неприбуткової організації (організаційно-правову форму);
  • місцезнаходження організації;
  • мету та завдання організації;
  • обсяг цивільної правоздатності;
  • порядок утворення, діяльності та повноваження органів управління організації;
  • джерела надходження та порядок використання коштів та іншого майна організації;
  • порядок звітності, контролю за здійсненням фінансово-господарської діяльності;
  • визначення умов оплати праці її штатних працівників;
  • порядок внесення змін до статуту організації;
  • порядок реорганізації та ліквідації.
Статут неприбуткової організації, що утворена декількома засновниками, має містити умови і порядок набуття членства чи права на участь в організації, порядок припинення членства чи участі, права і обов’язки членів чи учасників організації.

У статуті мають міститися положення, що обов’язкові для неприбуткової організації певної організаційно-правової форми, визначені законом, а також можуть бути передбачені інші положення, що стосуються особливостей діяльності організації.

Стаття 16. Державна реєстрація суспільнокорисних та приватнокорисних організацій
Державна реєстрація суспільнокорисних та приватнокорисних неприбуткових організацій проводиться відповідним органом юстиції, про що робиться запис у Державному реєстрі неприбуткових організацій.

Для державної реєстрації неприбуткової організації подаються такі документи:

  • реєстраційна картка за зразком, встановленим Кабінетом Міністрів України;
  • статут організації у двох примірниках;
  • рішення засновника (засновників) чи нотаріально завірена копія заповіту, а у випадках, передбачених законом, рішення суду;
  • документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору.
Державна реєстрація неприбуткової організації проводиться за наявності документів, передбачених цим Законом, протягом не більше п’яти робочих днів, якщо інше не визначено законом, що регулює діяльність окремих організаційно-правових форм неприбуткових організацій.

Орган державної реєстрації протягом цього терміну вносить дані з реєстраційної картки до Державного реєстру неприбуткових організацій та видає свідоцтво про державну реєстрацію, встановленого Кабінетом Міністрів України зразку, з проставленим ідентифікаційним кодом, який надається органу реєстрації органом державної статистики, або дає в письмовій формі обгрунтовану відмову у державній реєстрації.

У п’ятиденний термін з дати реєстрації орган державної реєстрації направляє примірник реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію відповідному державному податковому органу і органу державної статистики та подає відомості про державну реєстрацію неприбуткової організації до органів Фонду соціального страхування і Пенсійного фонду України.

Свідоцтво про державну реєстрацію неприбуткової організації та копія документу, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі, є підставою для відкриття рахунків у будь-яких банках України та інших держав за вибором неприбуткової організації і за згодою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України.

Повідомлення про відкриття або закриття рахунків у банках неприбуткова організація зобов’язана направити державному податковому органу, в якому вона обліковується як платник податків і зборів (обов’язкових платежів). Таке повідомлення протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття рахунку (включаючи день відкриття або закриття) подається особисто або направляється на адресу відповідного державного податкового органу з повідомленням про вручення. Форма і зміст повідомлення про відкриття або закриття рахунків у банках встановлюється центральним податковим органом України.

У разі зміни найменування, реорганізації неприбуткової організації проводиться її перереєстрація в порядку, встановленому цим Законом для її реєстрації.

Неприбуткова організація повідомляє про відкриття філії (відділення), представництва орган державної реєстрації шляхом внесення додаткової інформації в свою реєстраційну картку.

Відповідальність за відповідність чинному законодавству документів, що подаються для державної реєстрації, несе засновник (засновники) або уповноважені ним особи, які подають документи для такої реєстрації.

У разі внесення змін у статут, відкриття відокремлених структурних підрозділів (філій, відділень тощо) неприбуткова організація в семиденний термін повинна повідомити про це орган державної реєстрації. Невиконання цієї вимоги дає право органові державної реєстрації звернутися до суду із заявою про ліквідацію неприбуткової організації.

За державну реєстрацію неприбуткової організації справляється реєстраційний збір в розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір не встановлено законом.

Рішення про відмову в державній реєстрації неприбуткової організації, або неприйняття рішення з цього питання може бути оскаржено до суду.

Стаття 17. Органи, що здійснюють державну реєстрацію неприбуткових організацій
Державна реєстрація неприбуткової організації здійснюється шляхом внесення відомостей про неї до Державного реєстру неприбуткових організацій відповідним органом системи органів юстиції, визначеним Кабінетом Міністрів, якщо інше не встановлено законом.

За наявності підстав орган, що здійснив державну реєстрацію в порядку, визначеному законом, звертається до суду із заявою про встановлення факту припинення діяльності неприбуткової організації. На підставі рішення суду про встановлення факту припинення діяльності неприбуткової організації у Державному реєстрі неприбуткових організацій робиться відповідний запис.

Стаття 18. Державний реєстр неприбуткових організацій
Державний реєстр неприбуткових організацій ведеться органами, що здійснюють державну реєстрацію неприбуткових організацій.

Відомості про неприбуткові організації вносяться до Державного реєстру неприбуткових організацій на підставі рішення реєструючого органу про їх державну реєстрацію.

Відомості про неприбуткові організації, що забезпечують діяльність органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, а також про суспільнокорисні організації, діяльність яких обумовлена законом без обов’язкового прийняття (ухвалення) рішення про державну реєстрацію, вносяться до Державного реєстру неприбуткових організацій на підставі рішення засновника про утворення такої організації чи її реорганізацію.

РОЗДІЛ IV.
УПРАВЛІННЯ НЕПРИБУТКОВОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ

Стаття 19. Управління державною та комунальною організацією
Неприбуткова організація, що забезпечує діяльність органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, очолюється вищою посадовою особою або головою колегіального органу відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, якщо інше не встановлено законом. Інші державні чи комунальні організації очолюються керівниками, які призначаються засновником або уповноваженим ним органом влади чи особою.

Управління державною чи комунальною організацією, що діє за принципом самоврядності, може здійснюватися колегіальним органом. Повноваження колегіального органу управління державної чи комунальної організації визначаються законом або статутом (положенням) цієї організації.

Стаття 20. Управління неприбутковою організацією, що утворена на основі реалізації права на об’єднання або з одночасною реалізацією права на об’єднання майна (майнових прав)
Вищим керівним органом управління неприбуткової організації, що утворена на основі реалізації права на об’єднання або з одночасною реалізацією права на об’єднання майна (майнових прав), є загальні збори (з’їзд, конференція) членів чи відповідно учасників організації (уповноважених ними осіб). Її статутом може бути передбачено створення постійно діючого представницького органу членів (учасників), який наділяється окремими повноваженнями вищого керівного органу в період між загальними зборами (з’їздами, конференціями).

До виключної компетенції вищого керівного органу належить:

  1. затвердження статуту організації та внесення до нього змін;
  2. визначення терміну повноважень та порядку діяльності вищого керівного органу;
  3. визначення порядку призначення (обрання) керівника організації, створення постійно діючого представницького органу членів (учасників), її контрольно-ревізійного органу (у випадку його створення), визначення їх повноважень, а також визначення порядку створення інших статутних органів та їх повноважень;
  4. прийняття рішення про реорганізацію організації чи про її ліквідацію (саморозпуск);
  5. визначення порядку та умов набуття та припинення членства або відповідно участі в організації;
  6. затвердження звітів про фінансову-господарську діяльність організації;
  7. визначення порядку реалізації права власності на майно організації.
Статутом до виключної компетенції вищого керівного органу можуть бути віднесені й інші повноваження.

Неприбуткову організацію, що утворена на основі реалізації права на об’єднання, очолює її керівник, який обирається (призначається) в порядку, визначеному статутом.

Відповідно до статуту можуть створюватися інші органи неприбуткової організації (виконавчі, контрольно-ревізійні тощо).

Для окремих організаційно-правових форм таких неприбуткових організацій законом можуть встановлюватися вимоги про обов’язковість утворення їх спеціальних органів управління.

Стаття 21. Управління неприбутковою організацією, що утворена на основі об’єднання майна (майнових прав)
Вищим керівним органом управління неприбуткової організації, що утворена на основі об’єднання майна (майнових прав), є колегіальний орган, який від імені власників здійснює його повноваження в межах, визначених статутом. Статутом організації визначається коло питань, що належать до виключної компетенції вищого керівного органу.

Вищий керівний орган управління неприбуткової організації, що утворена на основі об’єднання майна (майнових прав), призначає (обирає) керівника, якого наділяє окремими повноваженнями по управлінню організацією. Відповідно до статуту можуть створюватися інші органи неприбуткової організації (виконавчі, контрольно-ревізійні тощо).

Для окремих організаційно-правових форм таких неприбуткових організацій законом можуть встановлюватися вимоги про обов’язковість утворення їх спеціальних органів управління.

Стаття 22. Управління суспільнокорисною організацією, яка утворена одним засновником (в якій один учасник)
Вищим керівним органом управління, яка утворена одним засновником (в якій один учасник), є колегіальний орган, який від імені власника здійснює його повноваження в межах, визначених статутом.

Неприбуткову організацію, яка утворена одним засновником (в якій лише один учасник), очолює її керівник, який призначається її учасником чи обирається колегіальним органом в порядку, визначеному статутом, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статуту можуть створюватися інші органи неприбуткової організації (виконавчі, контрольно-ревізійні тощо).

Для окремих організаційно-правових форм таких неприбуткових організацій законом можуть встановлюватися вимоги про обов’язковість утворення їх спеціальних органів управління.

РОЗДІЛ V.
ПОРЯДОК ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НЕПРИБУТКОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Стаття 23. Припинення діяльності неприбуткової організації
Припинення діяльності неприбуткової організації здійснюється шляхом її реорганізації або ліквідації.

Припинення діяльності неприбуткової організації може здійснюватися на підставах, визначених законом та її статутом (положенням).

Припинення неприбуткової організації, що забезпечує діяльність органу державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється на підставі рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, який наділив неприбуткову організацію цивільною правоздатністю. У разі припинення владних повноважень органу державної влади чи органу місцевого самоврядування припинення відповідної неприбуткової організації, що забезпечує діяльність такого органу державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється на підставі рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, уповноваженими відповідно до Конституції чи закону України особою або органом.

Вирішення майнових питань, пов’язаних із припиненням неприбуткових організацій, визначається законом та статутом (положенням).

Про припинення неприбуткової організації в Державному реєстрі неприбуткових організацій робиться відповідний запис.

Стаття 24. Реорганізація неприбуткової організації
Реорганізація неприбуткової організації здійснюється відповідно до закону та її статуту (положення).

Державні та комунальні організації можуть бути реорганізовані у юридичну особу державної чи комунальної форми власності.

Суспільнокорисна організація може бути реорганізована у іншу юридичну особу, за виключенням реорганізації у приватнокорисну організацію чи суб’єкт підприємницької діяльності приватної форми власності.

Приватнокорисна організація не може бути реорганізована у суб’єкт підприємницької діяльності.

Стаття 25. Ліквідація неприбуткової організації
Ліквідація неприбуткової організації здійснюється відповідно до закону та її статуту (положення).

Ліквідація неприбуткової організації, крім неприбуткової організації, що забезпечує діяльність органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, здійснюється на підставі рішення суду (арбітражного суду) у разі:

  • визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів;
  • здійснення діяльності, що суперечить установчим документам та законам України;
  • грубого або неоднократного порушення організацією законів України;
  • внаслідок банкрутства;
  • встановлення у судовому порядку факту припинення діяльності неприбуткової організації.

РОЗДІЛ VI.
МАЙНО НЕПРИБУТКОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА ДЖЕРЕЛА ЙОГО ФОРМУВАННЯ

Стаття 26. Майно неприбуткової організації
Неприбуткова організація може мати майно, майнові права на праві власності чи на праві оперативного управління, якщо інше не встановлено законом.

Майно державної чи комунальної організацій є відповідно державною чи комунальною власністю і належить їй на праві оперативного управління.

Майно суспільнокорисної організації належить їй на праві власності, крім переданого їй державного чи комунального майна, якщо інше не встановлено законом.

Відчуження частки державного чи комунального майна у майні суспільнокорисної організації може бути здійснено в порядку, встановленому виключно законом.

Майно приватнокорисної організації належить їй на праві власності, якщо інше не встановлено законом.

Правовий режим управління майном на праві власності чи на праві оперативного управління визначаються законом.

Стаття 27. Джерела формування майна неприбуткових організацій
Джерелами формування майна неприбуткової організації є:
  • майно, надане засновником (засновниками) організації;
  • бюджетні кошти;
  • обов’язкові членські внески та обов’язкові внески учасників;
  • безповоротна фінансова допомога та безоплатно надані товари, роботи, послуги;
  • майно, набуте внаслідок фінансово-господарської діяльності, в тому числі пасивні доходи, діяльності, пов’язаної із наданням послуг, внаслідок виконання повноважень щодо посвідчення фактів, підтвердження рівня освіти, кваліфікації, стану здоров’я, наявності спеціальних прав, передбачених законом чи на підставі закону, підтвердження відповідності товарів, робіт послуг встановленим вимогам тощо.
Обмеження щодо джерел формування майна окремих організаційно-правових форм неприбуткових організацій, визначення видів майна, що не може перебувати у власності (віданні) неприбуткових організацій, порядку набуття окремих видів майна встановлюються законами України.
Стаття 28. Управління майном неприбуткової організації
Від імені неприбуткової організації право управління її майном реалізує вищий керівний орган або керівник неприбуткової організації в порядку, передбаченому законами України та установчими документами. Окремими повноваженнями щодо володіння, користування та розпорядження майном неприбуткової організації можуть бути наділені інші виконавчі органи чи окремі посадові особи неприбуткової організації, які здійснюють їх в межах та порядку, визначеному законом та її статутом (положенням).

Цивільно-правові угоди між неприбутковою організацією та її членами, учасниками, посадовими особами, їх родичами, а також кредиторами та підприємствами і організаціями, заснованими цими організаціями, іншими пов’язаними особами, повинні затверджуватися вищим керівним органом організації або іншим, уповноваженим на це колегіальним органом, а за його відсутності — засновником (засновниками) організації.

Стаття 29. Особливості використання та відчуження майна неприбуткових організацій
Неприбуткова організація має право використовувати належне їй майно для участі у цивільних відносинах, в тому числі для ведення фінансово-господарської діяльності, відповідно до цілей її утворення та в межах її цивільної правоздатності.

На основні засоби неприбуткових організацій, що забезпечують діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, на об’єкти неприбуткових організацій, що є об’єктами культурної спадщини, а також на предмети культового призначення, що належать релігійним організаціям, не може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів.

Умови і порядок відчуження основних засобів неприбуткових організацій, що забезпечують діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, відповідних об’єктів культурної спадщини, а також видів майна неприбуткових організацій, що вилучені із цивільного обігу, або з обмеженим обігом встановлюються законами України.

Стаття 30. Вирішення майнових питань у разі ліквідації неприбуткової організації
У разі ліквідації державної чи комунальної неприбуткової організації порядок вирішення майнових питань здійснюється відповідно до порядку, визначеного законом.

У разі ліквідації суспільнокорисної неприбуткової організації майно, що залишилося після проведення розрахунків з кредиторами, за рішенням вищого керівного органу такої організації передається іншій юридичній особі (особам), за виключенням суб’єктів підприємницької діяльності приватної форми власності та приватнокорисних організацій, а у разі ліквідації за рішенням суду — спрямовується в доход держави. При ліквідації суспільнокорисної організації із часткою державного чи комунального майна таке майно повертається відповідному учаснику або за рішенням такого учасника передається іншій суспільнокорисній організації.

У разі ліквідації приватнокорисної неприбуткової організації майно, що залишилося після розрахунків з кредиторами, може бути розподілено між членами і учасниками такої організації в межах і порядку, передбаченому законом та статутом.

Невикористані на момент ліквідації суспільнокорисної чи приватнокорисної організації кошти та інше майно, що надані організації під умовою його прямого цільового використання, повертається особі, що надала таке майно.

РОЗДІЛ VII.
ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ НЕПРИБУТКОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Стаття 31. Особливості фінансово-господарської діяльності неприбуткових організацій
Неприбуткова організація здійснює фінансово-господарську діяльність відповідно до цілей її утворення та в межах її цивільної правоздатності.

Кошти та інше майно, майнові права (у грошовому виразі), набуті неприбутковою організацією внаслідок її фінансово-господарської діяльності, за результатами звітного періоду не можуть більш ніж у три рази перевищувати її надходжень за той же період із коштів бюджетів, у вигляді коштів та іншого майна, майнових прав (у грошовому виразі), наданого організації засновником (засновниками) організації, у вигляді членських внесків, внесків учасників, а також безповоротної фінансової допомоги чи допомоги товарами, роботами, послугами (за їх ринковою вартістю), що надані безоплатно.

Обсяг майна суб’єктів підприємницької діяльності (часток у їх майні), яке на встановленому законом праві належить неприбутковій організації, не може більш ніж у три рази перевищувати загального обсягу іншого майна, що належить неприбутковій організації на кінець звітного періоду. Таке перевищення має бути усунено протягом року, наступного за звітним.

Законом для окремих форм неприбуткових організацій та за видами їх діяльності можуть встановлюватися інші критерії ознак неприбутковості.

У випадку перевищення за результатами звітного періоду обсягу коштів та іншого майна, майнових прав (у грошовому виразі), набутих внаслідок фінансово-господарської діяльності неприбуткової організації, від обсягу її надходжень за той же період із коштів бюджетів, у вигляді коштів та іншого майна, майнових прав (у грошовому виразі), наданого організації засновником (засновниками) організації, у вигляді членських внесків, внесків учасників, а також безповоротної фінансової допомоги чи допомоги товарами, роботами, послугами (за їх ринковою вартістю), що надані безоплатно, обсяг перевищення оподатковується на загальних підставах. Для окремих форм неприбуткових організацій законом можуть встановлюватися інші особливості оподаткування.

Майно неприбуткової організації може бути передано суб’єктам підприємницької діяльності лише в тимчасове користування на компенсаційній основі, за виключенням внесення майна до статутного фонду господарського товариства чи наділення майном іншого суб’єкта підприємницької діяльності.

Компенсація за користування майном неприбуткової організації не може бути нижчою за звичайну ціну, крім випадків, коли майно надається в користування іншим неприбутковим організаціям.

Неприбуткові організації можуть займатись окремими видами діяльності лише на підставі спеціальних дозволів (ліцензій) відповідно до законодавства.

Законом або статутом (положенням) неприбуткової організації можуть бути встановлені інші обмеження щодо здійснення нею фінансово-господарської діяльності або її окремих видів.

Стаття 32. Звітність неприбуткових організацій
Неприбуткові організації зобов’язані вести оперативний та бухгалтерський облік, статистичну звітність, зареєструватися в органах державної податкової інспекції та вносити до бюджету податки, збори (обов’язкові платежі) у порядку і розмірах, передбачених законодавством.

Звітним періодом для неприбуткових організацій є один календарний рік. Звітність неприбуткових організацій подається до податкового органу до 25 січня року, наступного за звітним.

РОЗДІЛ VIII.
ДЕРЖАВА ТА НЕПРИБУТКОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ

Стаття 33. Підтримка діяльності неприбуткових організації органами державної влади та органами місцевого самоврядування
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють діяльності неприбуткових організацій в межах своїх повноважень, визначених законами України.

Економічна підтримка неприбуткових організацій здійснюється у формах, передбачених цим та іншими законами.

Неприбутковим організаціям відповідно до закону надаються пільги по сплаті мита, податків та зборів (обов’язкових платежів), встановлюються податкові та інші пільги фізичним та юридичним особам, що підтримують неприбуткові організації.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування залучають неприбуткові організації на конкурсній основі до виконання загальнодержавних та місцевих програм, що фінансуються з відповідних бюджетів, а також до виконання замовлень для державних та місцевих потреб.

Не допускається надання пільг по сплаті мита, податків та зборів (обов’язкових платежів) в індивідуальному порядку.

З метою забезпечення реалізації прав і свобод громадян, розвитку громадянського суспільства, сприяння виконанню функцій держави та органів місцевого самоврядування відповідно до закону неприбутковим організаціям надаються окремі повноваження щодо посвідчення фактів, підтвердження рівня освіти, кваліфікації, стану здоров’я, наявності спеціальних прав, передбачених законом чи на підставі закону, підтвердження відповідності товарів, робіт послуг встановленим вимогам тощо.

Держава залучає неприбуткові організації до участі у підготовці законопроектів та проектів інших нормативних актів органів влади, репрезентації України у різних сферах міжнародного суспільного життя, забезпечує надання інформації, необхідної для реалізації завдань, визначених їх статутами (положеннями).

Стаття 34. Відповідальність неприбуткових організацій за порушення законів України
У разі неодноразового порушення неприбутковою організацією ознак неприбутковості, встановлених законом, за поданням прокурора або податкового органу, суд приймає рішення про незастосування до такої організації режиму оподаткування, встановленого для неприбуткових організацій.

До неприбуткових організацій за порушення законодавства можуть застосовуватися інші стягнення, передбачені законами України.

Для окремих організаційно-правових форм неприбуткових організацій законом можуть бути встановлені інші види відповідальності.

РОЗДІЛ IX.
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

  1. Цей Закон набирає чинності через три місяця з дня його опублікування, крім частин другої та п’ятої статті 31, які набирають чинності з 1 січня 2002 року.
  2. Встановити, що:
    • неприбуткові організації, які не зареєстровані в органах державної реєстрації, визначених статтею 17 цього Закону, протягом року після набрання чинності цим Законом можуть бути зареєстровані у відповідних органах системи органів юстиції без справляння реєстраційного збору;
    • неприбуткові організації, які не зареєструвалися в органах державної реєстрації, визначених статтею 17 цього Закону, протягом року після набрання чинності цим Законом можуть бути ліквідовані на підставі рішення суду за поданням відповідних органів системи органів юстиції;
    • органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також особи, які провели реєстрацію неприбуткових організацій не у спосіб, визначений законом, у тримісячний строк після набрання чинності цим Законом діловодство, пов’язане з такою реєстрацією, мають передати до відповідних органів системи органів юстиції;
    • до державних та комунальних неприбуткових організацій вимоги щодо співвідношення, встановлені статтею 31 цього Закону, не застосовуються до встановлення таких співвідношень законом, але не довше, ніж два роки.
  3. Кабінету Міністрів України в місячний строк після опублікування цього Закону:
    • внести до Верховної Ради України пропозиції про внесення відповідних змін до законів України;
    • привести свої рішення у відповідність із цим Законом;
    • забезпечити прийняття міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України рішень, що випливають з цього Закону, а також скасування їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.