Нормативно-правове забезпечення розвитку кредитних відносин в Україні

 

  Модуль 2
«Банки і банківська діяльність: нормативно-правове забезпечення розвитку кредитних відносин в Україні»


листопад 2000- грудень 2002

Головне завдання модулю полягало у законодавчому забезпеченні конституційного принципу рівності суб’єктів права власності (ч. 4 ст. 13 та ч. 2 ст. 24 Конституції) в галузі банківського кредитування. Головним засобом реалізації цього завдання було визначено нормативно-правове забезпечення рівноправних умов відносин кредитора і боржника шляхом зменшення адміністративного втручання держави.

Секторальні спеціалісти:
з України:
Сергій Шевченко
з Канади:
Андрій Гладишевський
Результати роботи модулю:
  1. До Цивільного Кодексу України включено ст. 653 «Прострочення боржника по грошовому зобов’язанню» , в частині визначення правової природи процентів як неустойки, якою забезпечується грошове зобов’язання, встановлення єдиних правил стягнення процентів (пені) як санкції із відшкодування збитків кредитора всіма суб’єктами кредитних відносин — юридичними і фізичними особами »»».
  2. Після прийняття Цивільного Кодексу України піддготовлені для розгляду у першому читанні у Верховній Раді України зміни і доповнення до наступних Законів:
    • «Про заставу» (на підставі канадського Закону про заставу рухомого майна і проекту Закону «Про банки» (Bill C-38) підготовлені пропозиції до запровадження принципово нового механізму забезпечення кредитів шляхом застави майна)
      a) »»»
      b) »»»
    • «Про податок на додану вартість» (в частині скасування оподаткуванням податком на додану вартість майна, яке виставлене на продаж як застава)»»»
    • «Про виконавче провадження» (в частині погодження його із Законом «Про заставу», який передбачає забезпечення кредиту саме тим майном, яке є предметом угоди застави, а не будь-якого «іншого» майна на розсуд боржника) »»»
    • до Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» (в частині обмеження розміру державного мита за нотаріальне посвідчення договорів застави) »»».
  3. До авторського колективу профільного комітету Верховної Ради України, який працює над новим Податковим Кодексом передані пропозиції із змінами і доповненнями до Закону «Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та цільовими бюджетними фондами» які передбачають визначення понять «податковий борг», «податкове зобов’язання», процедуру обов’язкової реєстрації податкової застави, викладення співвідношення понять і механізмів стягнення на користь держави пені і штрафних санкцій за невиконання податкових зобов’язань, правовий механізм використання майна, яке знаходиться у податковій заставі »»»
  4. Спільно із Національним банком України як суб»єктом законодавчої ініціативи, підготовлені пропозиції із змінами і доповненнями до ст.44,47,49, 73-75 Закону «Про банки і банківську діяльність» в частині визначення понять «кредит» і «кредитна угода», «кредитні операції» їх суттєвих характеристик, механізмів накладення штрафів на банки за невиконання банківського законодавства.
    a) »»»
    b) »»»
  5. За участю НБУ, Асоціації українських банків розроблена концепція створення Агентства з кредитних історій позичальників. Відбуваються переговори із зацікавленими українськими і канадськими партнерами для участі у створенні Агентства.
  6. За підсумками стажування у Канаді групи українських фахівців проведені переговори і консультації із представниками канадських урядових і бізнесових інституцій, обговорено оптимальні моделі створення і функціонування українських Агентств з кредитних історій позичальників, а також можливостей і умов співпраці канадських і українських бізнесових структур у створенні і діяльності Агентств в Україні, підготовлено пропозиції зацікавлених українських комерційних структур для створення таких спільних підприємств.
  7. За результатами вивчення досвіду Канаді, Національним банком України започатковано створення єдиної інформаційної системи обліку несумлінних позичальників (Постанова НБУ № 245 від 18 липня 2001р. «Про створення єдиної інформаційної системи обліку позичальників (боржників)».
  8. Авторським колективом модулю із використанням Законів провінції Альберта «Про звітування позичальника» і «Про свободу інформації і захист таємності» підготовлені пропозиції до проекту закону про Агенства з кредитних історій позичальників »»» і зміни і доповнення дост. 60-62 Закону про банки і банківську діяльність в частині врегулювання поняття банківської таємниці із використання і розкриття інформації про банківські операції, рахунки і вклади клієнтів Агентствами з кредитних історій позичальників.

На початковому етапі:

  • Робочою групою в складі фахівців Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Вищого Арбітражного Суду України і Асоціації Українських банків були проаналізовані недоліки запропонованого наприкінці 2000р Центром банківського права Інституту держави і права Національної Академії наук України проекту Закону «Про банківське кредитування», визначено перелік нагальних питань нормативно-правового регулювання банківського кредитування, сформульовані завдання із вивчення канадського досвіду регулювання кредитних відносин на федеральному і провінційному рівні.
  • Підготовлена аналітична записка, в якій був визначений перелік питань і проблем, пов’язаних з розробкою нормативної бази по темі модулю;
  • У лютому 2001 року відбувся ознайомчий візит фахівців проекту і експертів Асоціації українських банків до Канади для консультацій українських членів Робочої групи модулю із канадським секторальним спеціалістом Андрієм Гладишевським, фахівцями урядових установ Альберти, вивчення законодавчої основи і досвіду діяльності провінційних Реєстрів майна та корпоративних юридичних осіб. Результатами візиту стало з’ясування спільних підходів та відмінностей канадського і українського досвіду регулювання:
    • механізмів збереження та порядку розкриття банківської таємниці,
    • реєстрів застави нерухомого і рухомого майна (у тому числі — під інтелектуальну власність, цінні папери, дебіторську заборгованість) та правила надання забезпечення під кредити, з метою створення прозорої детальної схеми пріоритетності кредиторів,
    • ліквідації банка-банкрута,
    • кредитування громадян неприбутковими організаціями (кредитними спілками, спеціальними фондами).

Семінар 1

21 березня 2001 року у Верховній Раді України відбувся семінар на тему: «Нормативно-правове регулювання банківського кредитування та реалізація принципу рівності прав боржника та кредитора».

Головним підсумком семінару став порівняльний аналіз українського та канадського практичного досвіду кредитування та нормативно-правового регулювання цієї діяльності, визначення напрямків забезпечення прав кредитора та можливі шляхи їх вирішення, у тому числі:

  • поняття «банківського кредиту» (суттєві характеристики поняття, відмінність «кредиту» від «позики», механізми взаємодії інтересів держави, кредиторів та позичальників при виникненні податкової застави, тощо),
  • зміст категорії «забезпеченість» кредиту (розробка механізмів оцінки майна, створення єдиного державного реєстру власності, «покриття» як вид забезпечення кредиту, тощо),
  • гарантії повернення кредиту (удосконалення механізмів реалізації заставленого майна та оподаткування цих операцій, роботи ліквідаційних комісій, питання кримінальної та цивільно-правової відповідальності керівників підприємства-боржника, тощо),
  • опосередковане регулювання кредитних відносин (валютне, митне законодавство, механізми оцінки нерухомого майна та землі, тощо)

Стажування 1

Стажування у Канаді робочої групи у складі 15 чоловік відбулося 25 травня — 4 червня 2001 року.

Головними результатами стажування (за оцінками членів Робочої групи) були:

  • З’ясовано канадський досвід регулювання кредитних відносин як системи рівності інтересів, прав та обов’язків кредитора та боржника (як на рівні держави, великих, корпоратизованих юридичних осіб, так і на рівні приватних, фізичних осіб).
  • З’ясовано функцій держави як гаранта, головного стимулу і головної діючої особи у розвитку кредитних відносин, місце і роль державних, провінційних, місцевих (або створених за участю держави) фінансових установ (агентств, асоціацій, банків), націлених на стимулювання окремих галузей (сільське господарство, малий та середній бізнес) та проектів.
  • Вивчено канадську система єдиних державних реєстрів юридичних осіб, рухомого і нерухомого майна (у тому числі — земельних ділянок), особистого майна громадян.
  • Отримані тексти законів, інших нормативно-правових актів, які регулюють галузь кредитних відносин на федеральному і провінційному рівні.
  • За результатами стажування більшість членів Робочої групи дійшла висновку про недоцільність розробки окремого Закону про банківське кредитування в якості кінцевого документу модулю. Якщо напередодні стажування частина Робочої групи схилялася до думки про необхідність та можливість опрацювання за результатами модулю окремого закону про банківське кредитування, то за результатами стажування було досягнуто одностайної думки про недоцільність готувати окремий закон про банківський кредит. Наявність окремого закону з банківського кредитування могла тільки погіршити негативну наявну правову ситуацію, коли галузь банківського кредитування регулювалася кількома законами, зміст яких в тих, чи інших частинах, суперечить один одному.

Виходячи з цього, Робочою групою завданням кінцевого документу модулю було визнано підготувати

  • низку змін та доповнень до чинних нормативно-правових актів — Законів «Про банки та банківську діяльність», «Про заставу», «Про виконавче провадження», «Про порядок погашення заборгованості до бюджету та цільових бюджетних фондів». (При цьому, ці пропозиції мали бути узгодженими за часом і змістом із прийняттям нового Цивільного Кодексу, яким в цей час розглядався Верховною Радою України.)
  • Другим завданням роботи модулю було визнано створення такого системного елементу кредитного ринку як Агентство з кредитних історії позичальників.

Семінар 2

5 жовтня 2001 року відбувся прикінцевий семінар на тему «Законодавче забезпечення прав банківського кредитора», під час якого було розглянуто проекти нормативно-правових актів, які мали бути внесені на розгляд Верховної Ради України.

З метою законодавчого забезпечення прав банківського кредитора учасниками семінару було проаналізовані можливі варіанти її вирішення шляхом внесення змін і доповнень до чинних законів та інших нормативно-правових актах, у тому числі: «Про банки та банківську діяльність», «Про порядок погашення заборгованості платниками податків перед бюджетом та цільовими бюджетними фондами», «Про заставу», «Про податок на додану вартість», «Про цінні папери та фондовий ринок» , «Про виконавче провадження», Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок проведення публічних торгів (тендерів)», а також Пропозиції до Концепції Закону «Про діяльність Агентств із збору інформації про кредитні історії позичальників.

Більшість народних депутатів-учасників семінару підтримали пропозиції авторського колективу і запропонували внести їх на розгляд Верховної Ради України після доопрацювання. Деякі пропозиції окремих членів авторського колективу — про створення нового механізму регулювання правовідносин застави майна і цінних паперів, про правове регулювання використання INTERNETу і електронного обігу документів при укладанні кредитних угод, які використовуються у Канаді, — було визнано передчасним на сучасному етапі розвитку кредитних відносин в Україні.

Учасники семінару одностайно підтримали пропозиції із створення за участю Асоціації українських банків, Національного банку України, українських і канадських комерційних структур Агентства з кредитних історій позичальників як однієї із головних умов зменшення вартості кредитів і створення механізмів прозорості при прийнятті рішень щодо кредитування.

Стажування 2

15 — 27 листопада 2002 року відбувся візит 3 українських експертів до Канади дляпроведення переговорів і консультацій із представниками канадських урядових і бізнесових інституцій, обговорення оптимальної моделі створення і функціонування українських Агентств з кредитних історій позичальників, обговорення можливостей і умов співпраці канадських і українських бізнесових структур у створенні і діяльності Агентств в Україні.