Стан та перспективи розвитку телерадіомовлення, друкованих ЗМІ, книговидання в Україні

  Модуль 1
«Законодавче забезпечення розвитку національної культури та ЗМІ»


Аналітична записка «Аналіз сучасного стану та проблеми законодавчого забезпечення розвитку національної культури та ЗМІ»

  1. Вступ
  2. Стан та перспективи розвитку друкованих ЗМІ, телерадіомовлення, книговидання в Україні
  3. Діюча законодавча база, що регулює діяльність в галузі інформації
  4. Сучасний стан розвитку української культури. Проблеми, що потребують вирішення шляхом законодавчого забезпечення
  5. Діюча законодавча база, що регулює діяльність в галузі культури
  6. Напрямки роботи Експертної групи та очікувані результати

Київ (вересень 2000р.)

Вступ

Після проголошення незалежності Українська держава відчула нагальну потребу в створенні загальнонаціональної концепції розвитку культури, в збереженні культурної спадщини, формуванні власного інформаційного простору, законодавчому забезпеченню процесів, що відбуваються в цих галузях. Національний інформаційний простір розуміється як сукупність суб’єктів і об’єктів, різнопрофільних та різнофункціональних структур – засобів масової інформації, інформаційно-виробничих технічних комплексів, організацій для збереження та поширення інформації (від бібліотек до сучасних інформаційних мереж світового масштабу), органів захисту державних таємниць, охорони інформації і, взагалі, забезпечення суверенітету України по відношенню до інших держав.

Ввійти в сучасний інформаційний простір досить складно. Ще складніше впорядкувати його в національних межах та в світовому, міжнародному вимірі. З одного боку, інформаційний ринок, вимагає постійного насичення, а з іншого – захисту заради національних інтересів та менталітету, духовно-культурного та морального здоров’я суспільства і людини в ньому.

Національна політика в галузі інформації та культури, яка має базуватись на інтересах забезпечення динамічного прогресивного розвитку суспільства, на інтересах національної безпеки держави, свободи слова, на чинному законодавстві, має бути незалежною від випадковостей, тимчасових факторів, особистих уподобань і уявлень.

В програмі Кабінету Міністрів, що була розроблена в лютому 2000р. відповідно до Конституції та положень послання Президента України до Верховної Ради України «Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки» були визначені стратегічні пріоритети розвитку держави в усіх галузях життя суспільства.

Стратегічними цілями урядової політики зазначені: розвиток людського потенціалу; зниження рівня бідності та примноження багатства нації; підвищення конкурентоспроможності національної економіки; забезпечення захисту прав та свобод людини і громадянина, безпеки особи, суспільства, держави; інтеграція України до Європейського Союзу.

Зокрема, в цій Програмі, виходячи з необхідності підвищення духовно-інтелектуального потенціалу суспільства, розвитку культури та збалансованості інформаційної політики, Уряд задекларував намагання докладати зусиль на:

  • збереження історико-культурної спадщини України;
  • розвиток і функціонування української мови як державної;
  • формування та реалізацію молодіжної політики, спрямованої на створення правових, економічних та організаційних засад і гарантій для самореалізації особистості;
  • розвиток культури і мистецтв, театру і кінематографії, музейної справи, образотворчого мистецтва, книговидання;
  • підтримку професійних творчих спілок і народної творчості;
  • упорядкування та якісний розвиток мережі культурно-освітніх закладів;
  • розвиток інформаційного простору;
  • упорядкування правових засад діяльності державного, суспільного, комунального і приватного телерадіомовлення, розвиток регіонального телерадіомовлення;
  • забезпечення ефективного використання радіочастотного ресурсу, розвиток технічних засобів мовлення.