Концепція державної політики в галузі харчування населення України

  Тексти документів, розроблених у рамках модулів


КОНЦЕПЦІЯ
державної політики в галузі харчування населення України

Керівник авторського колективу:
Григоренко А., начальник відділу Головного санітарно-епідеміологічного управління Міністерства охорони здоров’я України

Секторальний спеціаліст:
Солоненко І.

В Україні у більшості дитячого та дорослого населення виявлено порушення повноцінного харчування, зумовлене як недостатнім споживанням харчових речовин, в першу чергу вітамінів, мікро- і макроелементів та повноцінних білків, так і нераціональним їх .співвідношенням.

Державна політика в галузі харчування — це комплекс заходів, спрямованих на створення умов, що повністю забезпечують потреби різних верств населення в раціональному і збалансованому харчуванні, адекватному національним традиціям і звичкам, віку, професії, стану здоров’я, економічного положення та екологічної ситуації, у відповідності до вимог сучасної медичної науки.

Концепція державної політики в галузі харчування визначає мету, основні завдання, принципи, напрямки, етапи та механізми реалізації державних заходів спрямованих на вирішення питань гармонізації харчування населення.

Концепція побудована на основі даних постійного спостереження за станом харчування і здоров’я населення, прогнозів розвитку науки і техніки в сфері виробництва сільськогосподарської сировини і харчових продуктів, розширення медичних знань щодо потреб людини в харчових речовинах і енергії. Вона враховує адекватність структури харчування і масштабів споживання продуктів фізіологічним потребам людини; рівень захворюваності, пов’язаний з порушенням структури харчування; якість і безпеку продуктів харчування; особливість стану довкілля; економічну та технологічну доцільність виробництва і використання нових видів харчової продукції.

Концепція визначає медичні, правові, економічні та соціальні засади щодо збереження та зміцнення здоров’я населення, профілактики захворювань, пов’язаних з порушенням харчового статусу людини.

Ця Концепція є ідеологічною та організаційною основою державної політики України в галузі харчування населення.

1. Характеристика стану харчування населення України.

Харчування — один із найголовніших факторів, що визначає здоров’я населення. Згідно оцінкам експертів ВООЗ здоров’я населення на 70 % залежить віл способу життя, найважливішим чинником якого є харчування.

Раціональне харчування забезпечує нормальний ріст і розвиток дітей, сприяє профілактиці захворювань, подовженню тривалості життя, підвищенню працездатності, створює необхідні умови адаптації організму до змін навколишнього середовища.

Збереження здоров’я і працездатності населення, збільшення тривалості та підвищення якості життя — пріоритетне завдання держави, як у масштабах країни, так і для кожної людини зокрема.

Протягом останніх років спостерігається стійке порушення в структурі харчування населення України. Наукові дослідження та данні статистики свідчать про різке зниження споживання біологічно цінних продуктів: м’яса і м’ясопродуктів на 37%, молока і молочних продуктів на 34.8%, яєць на 37.5%, риби на 81%, овочів і фруктів на 49% при одночасному стабільно високому рівню споживання хлібопродуктів, тваринного жиру, зернобобових продуктів, картоплі. У населення України також спостерігається так званий «прихований голод» внаслідок дефіциту в харчовому раціоні вітамінів, особливо антиоксидантного ряду (А, Е, С), макро- і мікроелементів (йоду, заліза, кальцію, фтору, селену). Дефіцит вітамінів, макро- і мікроелементів, тваринного білка став масовим постійно діючим негативним чинником.

Нераціональне, розбалансоване, полідефіцитне харчування сприяє розвитку і різкому зростанню у населення хронічних неінфекційних захворювань: (серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, хвороб обміну, онкологічних), які набувають епідемічного характеру. Поширюється соціальне зумовлені інфекційні хвороби такі, як туберкульоз, який також пов’язаний з недостатнім, в першу чергу білковим, харчуванням. «Прихований голод» загрожує фізичному і інтелектуальному здоров’ю нації. В останні роки стан здоров’я населення України на стільки погіршився, що проблема виросла до загрози національної безпеки. Демографічна ситуація в країні оцінюється як кризова. Катастрофічне скорочення термінів життя, ріст смертності населення, перевищення на 7 % показників смертності над народжуваністю, різке зниження якості життя окремої людини та індексу здоров’я нації вцілому при значному порушенні харчового статусу населення обумовлює необхідність підняття питань харчування населення України на державний рівень.

Досвід багатьох країн світу свідчить, що послідовна комплексна державна політика в галузі харчування, спрямована на забезпечення всіх груп населення повноцінним, раціональним харчуванням дає позитивні результати в зниженні рівня захворюваності і поліпшення показників здоров’я населення.

2. Мета, принципи, завдання та етапи реалізації державної політики в галузі харчування.

Метою державної політики в галузі харчування є зміцнення і збереження здоров’я населення, профілактика захворювань, пов’язаних з порушенням харчового статусу людини, поліпшення демографічної ситуації в Україні.

Основою для досягнення мети державної політики в галузі харчування є створення економічної, законодавчої, соціальної та матеріальної бази, що забезпечить вирішення таких завдань:

  • виробництво в необхідних обсягах продовольчої сировини і харчових продуктів широкого вжитку з високою харчовою і біологічною цінністю, а також продуктів спеціального призначення, в тому числі збагачених вітамінами, мінеральними сполуками та іншими харчовими речовинами;
  • доступність харчових продуктів в достатній кількості і в широкому асортименті для всіх верств населення;
  • висока якість і безпека харчових продуктів, їх ідентифікація та розширення контрольованих показників;
  • постійний контроль за станом харчування дитячого і дорослого населення;
  • пропаганда серед населення принципів раціонального харчування;
  • підвищення рівня культури харчування з урахуванням національних традицій і світового досвіду; вдосконалення шкільної і вузівської освіти в галузі наукових і практичних основ раціонального харчування і здорового способу життя;
  • перегляд та впровадження норм фізіологічних потреб основних харчових речовин і енергії населення з урахуванням результатів вивчення стану фактичного харчування (один раз на п’ять років);
  • державне стимулювання нарощування високоякісної продукції вітчизняного виробництва, захист продовольчого ринку України від експансії зарубіжної продукції;
  • оцінка перспективності, доцільності та відповідності потребам людини нових технологій виробництва продуктів харчування.

Враховуючи досвід інших країн, реалізацію основних заходів державної політики в галузі харчування слід впроваджувати поетапно.

На І етапі (2002-2004рр.) реалізації державної політики удосконалюється нормативна база в сфері виробництва та реалізації харчових продуктів, визначається рівень дефіциту харчових речовин, створюються методичні рекомендації по розробці регіональних програм харчування населення.

Здійснюються першочергові заходи покращення структури харчування за рахунок збільшення частки продуктів масового вжитку з високою харчовою і біологічною цінністю, в тому числі на 20-30% свіжих овочів і фруктів, а також на розширення вживання біологічно активних добавок — нутрицевтиків.

Реалізуються заходи по приведенню показників якості і безпеки продовольства у відповідність до рекомендацій міжнародних організацій (ВООЗ, Всесвітня продовольча організація, Всесвітня торгівельна організація).

На II етапі (2005-2007рр.) необхідно: налагодити та розширити виробництво всіх видів продуктів спеціального призначення, в першу чергу дитячого харчування, а також продуктів спрямованої (функціональної) дії, вітамінів та інших мікронутрієнтів.

Розробити систему економічного стимулювання вітчизняного виробництва продовольчої сировини та продуктів харчування, в першу чергу для дітей з використанням механізмів кредитування, ціноутворення, тарифного регулювання, податкового законодавства.

Створити сировинні зони для продуктів дитячого харчування. Сприяти інтеграції сільського господарства з харчовою промисловістю.

Створити індустрію виробництва продуктів харчування для школярів.

Започаткувати в Україні індустрію продуктів харчування для хворих, в тому числі ентерального харчування.

Здійснювати науково-теоретичне забезпечення подальшого визначення потреб людини в харчових речовинах і енергії та вивчення механізмів захисних властивостей їжі.

Здійснювати науково-дослідне і досвідно-конструкторське забезпечення нових технологій виробництва, переробки, зберігання та транспортування продовольчої сировини та харчових продуктів.

Відтворити українську дієтлогічну школу та відновити сітку кабінетів дієтологів.

Створити національний довідник «Хімічний склад харчових продуктів».

Реалізувати регіональні програми подолання дефіциту основних харчових речовин і продуктів.

На ІІІ етапі (2009-2010рр.) передбачається: удосконалення контролю якості і безпеки продовольчої сировини і харчових продуктів на всіх стадіях виробництва, зберігання, транспортування та реалізації. Введення системи виробництва харчових продуктів гарантованої якості».

Вирішення питань економічного та соціального забезпечення громадян України для збільшення купівельної спроможності населення. Створити умови для випереджаючого зростання мінімальної заробітної платні, стипендії, пенсії.

Формування чітко діючої системи адресної допомоги малозабезпеченим верстам населення.

Розробка та реалізація економічних заходів стимулювання збільшення в раціонах харчування населення частки продуктів з високою харчовою та біологічною цінністю, в тому числі збагачених мікронутрієнтами, відповідно до наукових рекомендацій.

В результаті впровадження необхідних заходів до 2010р. передбачається: поліпшення структури вживання харчових продуктів подолання негативних тенденцій в стані здоров’я націй зниження показників захворюваності населення, зумовленої порушенням харчового статусу людини поліпшення антропометричних показників дітей та підлітків підвищення індексу здоров’я націй збільшення тривалості та підвищення якості життя і працездатності; поліпшення демографічної ситуації в Україні.

3. Основні принципи державної політики в галузі харчування населення.

  • об’єктом державної політики в галузі харчування є громадянин України;
  • здоров’я людини — найважливіший пріоритет держави;
  • харчові продукти не повинні спричиняти негативну дію на стан здоров’я людини. Держава створює законодавчі акти, які гарантують безпеку продуктів харчування для здоров’я людини;
  • раціональне харчування дітей, як і стан їх здоров’я, предмет особливої уваги з боку держави;
  • харчування повинно не тільки задовольняти фізіологічні потреби організму людини в харчових речовинах і енергії, але й виконувати профілактичні та лікувальні функції;
  • харчування повинно сприяти захисту організму людини від несприятливих умов довкілля.

Найважливішим фактором державної політики в галузі харчування є принцип розвитку упереджуючими темпами фундаментальних і прикладних наукових досліджень, по найбільш перспективним напрямкам з метою розширення Знань про потреби людини в харчових речовинах та енергії, про властивості сировини і продуктів, та створення технологічних основ удосконалення процесів виробництва харчових продуктів.

4. Основні напрямки та заходи реалізації державної політики в галузі харчування.

Основними напрямками державної політики в галузі харчування є:

    • Формування законодавчої і нормативної бази:
      • удосконалення нормативної і законодавчої бази, регулюючої виробництво, зберігання, транспортування, збут, реалізацію, якість та безпеку продовольчої сировини та харчових, продуктів, що підвищує зацікавленість вітчизняних підприємств в збільшенні обсягів виробництва і підвищені якості продовольства;
      • створення і удосконалення нормативної бази продуктів спеціального призначення, особливо продуктів дитячого харчування та лікувально-профілактичного і дієтичного харчування;
      • розробка українського законодавства про регулювання (виробництво, використання, експорт, імпорт, обіг та випробування) біотехнологічних продуктів;
    • Виробництво продовольчої сировини:
      • створення високопродуктивних і екологічно збалансованих агроекосистем, що забезпечать значне підвищення урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності тваринництва;
      • розробка нового покоління діагностичних і лікувальних засобів, переважно на біологічній основі, для боротьби з розповсюдженням хвороб сільськогосподарських тварин, в тому числі вірусного походження;
      • розробка нових технологій та технічних засобів для збільшення виробництва збалансованих кормів для тваринництва;
      • визначення екологічно чистих зон, для забезпечення сировиною в першу чергу підприємств, що виробляють дитяче харчування;
      • удосконалення економічних механізмів природокористування, що направлено на екологічне оздоровлення довкілля та сільськогосподарських угідь.
    • Виробництво харчових продуктів:
      • удосконалення біотехнологічних процесів переробки сільськогосподарської сировини, враховуючи одержання нових видів продуктів загального та спеціального призначення з використанням ферментних препаратів та біологічно активних речовин;
      • використання побічної сировини харчової промисловості для виробництва повноцінних продуктів харчування і високоякісних кормів для тваринництва;
      • створення технології виробництва якісно нових харчових продуктів з направлено зміненим хімічним складом, відповідаю до потреб організму людини в тому числі:
а) продуктів харчування масового вжитку для різних вікових груп населення, особливо для дітей та осіб похилого віку;

б) продуктів лікувально-профілактичного призначення для профілактики захворювань і підвищення стійкості організму до негативного впливу чинників навколишнього середовища з різними видами забруднювачів;

в) продуктів харчування для спортсменів з різних видів спорту;

г) продуктів харчування для військовослужбовців та певних груп населення, що перебувають в екстремальних умовах;

    • створення вітчизняного виробництва вітамінів, мінеральних речовин та інших харчових речовин в об’ємах необхідних для повного забезпечення населення, зокрема шляхом збагачення ними продуктів масового вжитку, а також розширення виробництва біологічно активних добавок до раціону харчування;
    • організація крупнотонажного виробництва харчового білку і білкових композицій для збагачення харчових продуктів;
    • удосконалення системи зберігання продовольства на всьому шляху пересування сировини і готової продукції від поля або ферми до споживача, що забезпечує максимальне зберігання якості та зниження втрат біологічної цінності продуктів.
  • Безпека харчових продуктів і продовольчої сировини:
    • забезпечення максимального збереження харчової цінності і якості продуктів за рахунок застосування сучасних технологій і обладнання, що виключають можливість бактеріального, хімічного і фізичного забруднення;
    • удосконалення нормативно-методичної бази державного нагляду за якістю і безпекою харчових продуктів і продовольчої сировини з метою контролю умов виробництва, закупки, поставки, транспортування, збереження і реалізації продукції, створення системи виробництва харчових продуктів гарантованої якості;
    • створення сучасної інструментальної і аналітичної бази контролю якості і безпеки продовольчої сировини та харчових продуктів;
    • створення державного стандарту «Термінологія та вимоги до продуктів спеціального призначення»;
    • здійснення нагляду за об’єктами оточуючого середовища (вода, грунт, повітря)
  • Раціоналізація харчування дитячого населення:
    • розробка та реалізація комплексної програми підтримки грудного годування;
    • забезпечення дітей раннього віку дитячим харчуванням та іншими продуктами спеціального призначення;
    • профілактика існуючого дефіциту вітамінів, макро- і мікроелементів;
    • забезпечення хворих дітей харчовими продуктами з підвищеними біологічними властивостями та спеціалізованими продуктами лікувально-профілактичного харчування;
    • організація в установленому порядку гарячого харчування дітей в загальної освіти;
    • забезпечення повноцінним харчуванням дітей в закладах цілодобового перебування дітей (будинки дитини, дитячі будинки, інтернати, притулки).
    • розробка науково-обгрунтованих раціонів харчування для дітей, що перебувають в організованих колективах;
  • Профілактика аліментарне залежних станів і захворювань

    Для втілення заходів цього напрямку необхідна розробка і реалізація комплексних програм, що забезпечать:

    • ліквідацію існуючого дефіциту макро- і мікроелементів (заліза, кальцію, йоду, фтору, селену), вітамінів та інших мікронутрієнтів, в першу чергу, у жінок дітородного віку і вагітних, а також у населення, яке мешкає в екологічно несприятливих регіонах;
    • профілактику розповсюдження неінфекційних захворювань (гіпертонічна хвороба серця, порушення обміну речовин, онкологічних захворювань та ін.);
    • профілактику професійних захворювань у категорії осіб, які працюють в шкідливих умовах праці;
    • розширення виробництва продуктів спеціального призначення, в тому числі біологічно активних добавок до раціону харчування
    • підвищення рівня освіти спеціалістів в галузі гігієни харчування, а також населення з питань раціонального харчування з широким залученням засобів масової інформації.
  • Медичні аспекти державної політики в галузі харчування населення:
    • здійснення постійного спостереження за станом фактичного харчування та визначення харчового статусу населення, розповсюдження аліментарне залежних захворювань, моніторинг здоров’я населення України;
    • вибір та розробка найбільш перспективних напрямків наукових досліджень з метою одержання нових знань про взаємозв’язок харчування та здоров’я та розширення даних про потреби людини в харчових речовина і енергії
    • уточнення потреби різних груп населення в харчових речовинах та енергії з урахуванням екологічного стану, розробка на їх основі науково обґрунтованих рекомендацій щодо харчування.
    • розвиток системи підготовки та перепідготовки кадрів всіх рівнів в галузях сільськогосподарського виробництва, харчових технологій та гігієни харчування;
  • Забезпечення доступності харчових продуктів для малозабезпечених верств населення:
    • створення системи виявлення осіб, що потребують допомоги і надання їм адресної допомоги;
    • розробка різних видів адресної допомоги, удосконалення механізмів та методичних підходів до її реалізації.
  • Формування у населення принципів раціонального харчування:
    • усунення інформаційного дефіциту з питань культури харчування та розробка програм навчання як для спеціалістів в галузі медицини, освіти, громадського харчування, виробництва харчових продуктів, так і населення;
    • створення освітніх програм для населення;
    • впровадження сучасних комп’ютерних систем накопичення, збереження та обміну інформації, для фахівців і широких верств населення.